Диплодіоз кукурудзи, або гниль суха кукурудзи

Кукурудза – одна з найпродуктивніших злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового й технічного використання. Із загального валового світового виробництва зерна кукурудзи на продовольчі та технічні цілі використовують по 15-20, а на корм худобі – 60-65 відсотків.

Диплодіози кукурудзи – грибкові захворювання (порядок Ascomycetes). Їхні збудники – Stenocarpella macrospora (Earle) Sutton і Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton – належать до видів, яких немає на території України. Уражують кукурудзу, але Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton може розвиватися й на бамбуку.

Втрати від хвороби зафіксовано під час вегетації кукурудзи, збирання врожаю та зберігання зерна. В разі висівання зараженого насіння вони становлять майже 50%. Різке зниження продуктивності (до 80%) було за ураження після початку цвітіння волоті кукурудзи. За пізнього ураження диплодіозом зниження маси качанів сягає 16%.

Економічно важливе значення диплодіоз має в кукурудзяному поясі США. Шкодочинність хвороби варіює за роками, а ще залежить від кліматичних умов. Так, наприклад, у вологому кліматі штату Індіана щорічні втрати зерна від диплодіозу сягають 15-25%.

Шкодочинність хвороби полягає також у зниженні товарних якостей зерна (крохмалю, жиру). Заражене зерно спричинює в худоби мікотоксикоз.

Диплодіоз кукурудзи уражує качани, стебла, листки, корені, найбільше – зерна й качани. Перші ознаки захворювання можуть проявитися у фазі сходів. Уражені рослини відстають у рості, а біля основи стебла помітне побуріння. Молоді рослини в разі сильного зараження гинуть.

На уражених листках, головним чином з нижнього боку, з’являються плями неправильної видовженої форми. Зливаючись, плями утворюють ділянки мертвої тканини до 5 см завдовжки і 1 см завширшки. На уражених ділянках листків утворюється багато пікнід. Сильно уражені стебла ламаються.

Найбільшої шкоди хвороба завдає качанам, на яких обгортки стають безбарвними. Качани уражуються після фази цвітіння кукурудзи. У цей період ріст обгорток трохи відстає, а численні пікніди на інших органах рослин у масі утворюють спори. Ураження качанів на ранній фазі розвитку призводить до повної їхньої загибелі. Під час збирання врожаю вони набувають сірувато-білого кольору та зморщуються. Якщо ураження відбувається пізніше, то на хворих качанах у проміжках між зернами утворюється сірувато-білий ватоподібний наліт грибниці.

Ураження в кінці вегетації може не спричинювати зовнішніх ознак прояву хвороби. Тоді диплодіоз можна виявити лише під час зламування качанів і лущення зерен. Грибниця простежується лише на стрижні качанів. Захворювання, зазвичай, починається поблизу основи качана і, проникаючи до верхівки, поступово охоплює всі зерна. Найкраще це помітно за поперечного розрізування качана.

Уражені зерна сплющені, з матовою оболонкою сірого або коричневого кольору. На зародковій частині зерна утворюються пікніди збудника диплодіозу. У разі прихованої форми ураження зерна на поверхні пікніди не утворюються (міцелій або пікніди містяться під оболонкою).

За сильного розвитку хвороби почорніння охоплює весь качан, але найчастіше воно проявляється з його нижнього боку.

Міцелій гриба не пронизує всієї рослини, а поширюється на невеликі відстані від місця первинного ураження. Оптимальна температура для розвитку збудника – 20-30°С. Проростання спор і розвиток міцелію може відбуватися за температури +10-15°С. Нижче +10°С ріст гриба припиняється.

Інтенсивний розвиток хвороби спостерігають у роки, коли червень і липень сухі, а серпень і вересень – вологі. Збудник диплодіозу зберігається в ґрунті, на рослинних рештках до трьох років. Навіть за незначного ураження зерна змінюється колір зародка, який набуває коричневого або буро-коричневого відтінку, а природний блиск оболонки міняється на матовий відтінок.Що сильніше уражене зерно, то яскравіше виділяються коричневий або буро-коричневий колір зародка й міцелій, що вкриває зерно.

Протягом вегетації посіви кукурудзи обстежують тричі: у фазі сходів (3-4 листочки); у період викидання волоті; за два тижні до збирання врожаю.

Інфекція передається зараженим насіннєвим матеріалом і ґрунтом, рослинними рештками кукурудзи, вітром, дощовими краплями, комахами.