Хвороби бульб картоплі. Готуємося до посадки 

Найбільш поширеними хворобами картоплі в сховищі є різні гнилі, які особливо агресивні і небезпечні у тому приміщенні, де при невідрегульованих повітряному і температурному режимах зберігаються великі маси картоплі. Інфекція цих хвороб потрапляє у сховище разом з бульбами з поля, де вона накопичувалася протягом багатьох років, коли там вирощували картоплю.

Суха гниль. Проявляється в основному в період зберігання бульб і найбільш – через 2-3 місяці після збирання. На поверхні бульби утворюются сірувато-бурі або матові, вдавлені в м’якуш плями різної величини, м’якуш під ними стає бурим, трухлявим і сухим. Пізніше ураження збільшується, плями набувають зморшкуватого вигляду, на їх поверхні появляються невеликі випуклі сірувато-білі, рідше жовтуваті або рожеві, подушечки гриба. В сухому підвалі бульби, уражені гнилизною, поступово висихають, а їх шкірочка зморщується, набуває вигляду складок і стає настільки твердою, що її важко розрізати ножем.

Оптимальні умови для розвитку збудника сухої гнилизни є температура повітря 17-25оС, відносна вологість –  70% і вільний доступ кисню.

Висаджені в полі бульби, уражені сухою гнилизною, часто зовсім не проростають, що веде до зрідження посівів, або дають слабкі паростки і формують недорозвинуті кущі.

При зберіганні картоплі в умовах підвищеної вологості (90% і більше) уражена тканина стає водянистою, але не перетворюється в слизисту масу з неприємним запахом, що характерно для мокрої бактеріальної гнилі.

В період зберігання насінного матеріалу хвороба практично не передається від хворих до здорових бульб при дотику. Первинне джерело інфекції знаходиться ще в полі, де під час збирання бульби уражаються фузаріозом. 

Бактеріальна мокра гниль. Уражує бульби картоплі як у полі, так і в сховищах. Мокра гниль частіше проявляється при ураженні їх фітофторозом, чорною ніжкою, кільцевою гниллю або при пошкоджені шкідниками, наприклад дротяниками.

Під час зберігання мокра гниль розвивається на пошкоджених бульбах при підвищеній вологості і температурі повітря. На вигляд зовні здорова бульба при незначному надавлюванні розтріскується і з середини витікає слизиста, кашоподібна маса з неприємним запахом. Спочатку бульби, уражені мокрою гниллю, покриваються світлими плямами, які пізніше темніють. При сприятливих для розвитку хвороби умовах (температурі 15-20°С у вологому теплому середовищі) уражені бульби можуть повністю згнити протягом 5-6 днів.

Під час транспортування і зберігання дуже уражені, гнилі бульби роздавлюються і заражують здорові бульби, які знаходяться поруч. Таким чином захворювання може нанести великі втрати як при транспортуванні, так і при зберіганні продукції. 

Кільцева гниль. Збудник хвороби – бактерії. Важкість діагностики цієї хвороби, особливо на бульбах, сприяє особливо швидкому розповсюдженню її з насіннєвим матеріалом, наприклад, при розрізанні їх ножем перед посадкою. Хвороба спричиняє серйозні втрати врожаю, уражаючи рослини в полі і бульби в період зберігання. Під час збирання картоплі при зіткненні здорових бульб з ураженими бульбами, інфікованою тарою може відбутися поверхневе зараження бульб, що називається ямчастою гниллю і відіграє велику роль у розповсюдженні кільцевої гнилі. Часто хвороба має прихований характер – зовні здорові рослини дають уражені бульби. Хвороба може проходити непоміченою протягом року або декількох років і дати про себе знати тільки в роки з особливо сприятливими для розвитку збудника умовами. Судинне кільце уражених бульб має жовтувате, жовте і кремове забарвлення. Під час натискання виділяється світло-жовта слизова маса. Сильне зараження бульб призводить до повного руйнування їх судинної системи. В умовах підвищеної вологості бульби, уражені збудником кільцевої гнилі, згнивають, утворюючи осередки гниття, які можуть поширюватися на весь бурт. Посадка такими бульбами спричиняє випади в полі або появу карликових рослин з укороченими міжвузлями і дрібними листками. Рослини гинуть від закупорювання судин бактеріями до моменту цвітіння або дають кілька дрібних бульб. Кільцева гниль поширюється в основному через уражені бульби і цьому процесу сприяє їх розрізання при підготовці до садіння. Якщо ніж після розрізання хворої бульби не дезинфікувати, при подальшому розрізанні заражується 10-20 здорових бульб. Патогенні бактерії можуть передаватися на полі від однієї бульби до іншої дротятиком та іншими шкідниками, які живуть в грунті. Восени під час збирання бульби, уражені кільцевою гниллю, в більшості випадків на поверхні шкірки мають рожеві і коричневі плями, вони особливо добре помітні біля вічок і столонного сліду.

Фомоз. Збудник хвороби – гриб.

Найбільшої шкоди хвороба завдає в роки з великою кількістю опадів та зниження температури в період вегетації картоплі.

На бульбах утворюються темні тверді вдавлені плями діаметром від 2,5 до 5 см. Часто вони нагадують слід від вдавленого пальця або гудзика, звідси і пішла назва. При надмірній вологості повітря шкірка розтріскується, з тріщини проростає сіруватий міцелій гриба. М’якуш бульби під плямою сухий, крохмалистий, світло-коричневого або світло-сірого кольору, на межі зі здоровою тканиною темніший.

Велику шкоду захворювання  може нанести під час зберігання картоплі. Одночасно з фузаріозною гнилизною фомоз може бути причиною масового загнивання бульб.

Фітофтороз. Збудник хвороби – гриб.

Одна з найбільш поширених і шкодочинних хвороб. Перші ознаки з’являються на нижніх або середніх листках куща картоплі у вигляді невеликих темно-бурих розпливчастих плям зі світло-зеленою облямівкою, уражуються стебла. За теплої вологої погоди плями поширюються на всю поверхню листя, хвора тканина листя відмирає а уражені стебла грибом у суху погоду висихають. На бульбах фітофтороз проявляється у вигляді трохи вдавлених бурих, світло-коричневих або сірих плям. При розрізі їх на місцях ураження м’якуш набуває іржаво-коричневого кольору

На свіжозібраних бульбах плями фітофтори можна легко відрізнити від інших хвороб, проте на бульбах після зимового зберігання діагностика хвороби ускладнюється, через наявність на місцях ураження інших видів грибів і бактерій.

Гриб фітофторозу зимує на бульбах у вигляді грибниці. Інфекція зберігається в бульбах і з насінням потрапляє в поле. На хворій насіннєвій бульбі уражені паростки можуть загинути ще до сходів.

Парша звичайна. Збудник парші звичайної – променеві гриби, або актиноміцети.

Пошкоджує бульби, інколи столони і корені. На бульбах виникають округлі, інколи неправильної форми, виразки діаметром від 2 до12 мм. При звичайному ураженні вони зливаються, покриваючи бульбу кіркою. Виразки бувають плескаті, випуклі і заглибленізвичайна. В деяких випадках утворюються не виразки, а вузькі довгі тріщини, які вкривають сіткою всю бульбу або її частину. Тріщини до збирання картоплі заростають перидермою.

Джерелом інфекції захворювання є насіння, бульби і грунт, оскільки актиноміцети є грунтовими організмами.

Фузаріозне в’янення. Захворювання картоплі, при якому втрати врожаю можуть досягати 50%. Найчастіше воно розвивається в умовах підвищених температур і вологості. Спочатку фузаріоз можна прийняти за хвороби бадилля картоплі. Інфекція вражає листя рослини: верхні стають світлими, а краї нижніх набувають антоціановий відтінок. Згодом вони втрачають пружність і в’януть. На нижній частині стебел з’являються плями, покриті нальотом оранжевого або рожевого кольору. Потрапляючи в грунт, інфекція вражає і бульби, викликаючи їх гниття.

Знження врожаю картоплі призводить до ураження рослин різноманітними шкідниками та хворобами. Так, зокрема, грибні та вірусні хвороби картоплі вражають бульби картоплі і погіршують їх якість, товарний вигляд і лежкість при зберіганні. При несвоєчасному та неякісному захисті картоплі в результаті розвитку хвороб урожай бульб знижується, при зберіганні.

Якщо вирощування картоплі для вас улюблене заняття, захоплення, а бажання одержати найкращий результат від своєї праці збігається з можливостями, коло операцій по підготовці садивного матеріалу картоплі варто істотно розширити. Пам’ятайте, що кожне обламування паростків знижує майбутній урожай на 12-25%, а деякі сорти після двох обламувань паростків можуть взагалі не дати сходів. Непророслі бульби зразу після виїмки із сховища потрібно помістити на пару днів біля джерел тепла або влаштувати їм «ванну» з води з температурою +4-5°С. Такий термострес швидко розбудить життєві сили бульб після зимової сплячки. Різко прогрівати вже пророслі бульби не можна, їхні незміцнілі паростки загинуть.

  

 

Провідний фахівець відділу фітосанітарних процедур Андрій ЛОБОДА