Діабротика особлива – Diabrotica speciosa

Цей вид включено до списку А-1 «Карантинні організми, відсутні в Україні».

Географічне поширення. Південна Америка: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Перу, Уругвай.

Рослини-живителі. Личинки D. Speciosa живляться коренями кукурудзи, пшениці, арахісу, сої, картоплі та інших с/г культур. Дорослі жуки широкі поліфаги, які зареєстровані на понад 60-ти видах.

Морфологія і біологія.

Імаго – завдовжки 5,5 – 7,1 мм, вусики 4-5 мм завдовжки, забарвлення зелене (трав’яне), з жовтогарячими плямами на надкрилах, по три плями на кожному з надкрил. Пляма біля основи надкрил довша і має більш червонуватий відтінок. Самці завжди менші ніж самки, бо перед відкладанням яєць у них завжди дуже здуте брюшко. Голова червонувато-коричнева, черевце жовтувато-зелене, ноги темні. Зимують імаго, під рослинними рештками. Взагалі вид добре переносить незначні похолодання.

Яйце жовте, діаметр – 0,5 мм. Інкубаційний період 6-8 днів. Самки відкладають яйця на поверхню ґрунту біля основи кормових рослин. Плодючість самок близько 1000 яєць.   

Личинка останнього віку завдовжки 8,5 мм циліндрична, крейдяно-біла, з жовто-коричневою головною капсулою. Також  відома інша загальна назва – гострик, через звичку перфорувати бульби картоплі, залишаючи круглі отвори.   Личинка приблизно за 25 днів має три линьки.

Заляльковується шкідник в ґрунті, в овальних комірках. Фаза лялечки триває 6 днів. Лялечка 5,8-7,3 мм завдовжки, біла і захищена камерою, яка знаходиться трохи нижче поверхні ґрунту.Зазвичай дорослі особини D. Speciosa віддають перевагу 

ділянкам з більш темним і вологим ґрунтом, через можливість відкладати яйця, а їх потомство має кращі умови для виживання. Рухливість у личинок мала, а високий рівень вологості і органічних речовин сприяють виживанню молодих форм, які залишаються близько до кореневої системи і концентруються у верхньому 10-ти сантиметровому шарі ґрунту. На стеблах кукурудзи помітна так звана «гусяча шийка», втрачається міцність рослин, а міжвузля розростаються так, що рослина вилягає. На арахісі і картоплі живлення личинок спричиняє утворення дірок на бульбах і бобах. Також, внаслідок живлення імаго у рослин спостерігається дефоліація.

Способи поширення.

D. Speciosa на невеликі відстані може поширюватись самостійними перельотами імаго, а також з ґрунтом та плодами рослин у фазах личинки і лялечки. При міжнародній торгівлі найвірогідніше поширення шкідника з картоплею та арахісом, у фазах личинки і лялечки. Головний потенційний переносник шкідника – ґрунт.

Фітосанітарні заходи.

Забороняється завозити ґрунт та рослини з ґрунтом з заражених зон країн розповсюдження D. Speciosa. Рослини-живителі повинні бути вільними від шкідника.

 
▲ Вгору