ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «СУМСЬКА ОБЛАСНА ФІТОСАНІТАРНА ЛАБОРАТОРІЯ» БАКТЕРІАЛЬНИЙ ОПІК ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ Найбільше уражуються представники родини Розоцвітих: глід, айва, кизил, груша, яблуня, горобина, ірга. Дуже мало відомо про ураження малини і троянди. Деякі види глоду і кизилу є резерваторами інфекції. Шкодочинність збудника значна внаслідок швидкого поширення хвороби. В деяких садах опіком уражується до 90% плодових дерев. Збудник бактеріального опіку зимує виключно в інфікованій рослині-господарі. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають у рослини через квіти, рани, тріщини, продихи. Найтиповішими ознаками ураження є:
|
Гірчак пенсільванський Гірчак пенсільванський – Polygonum pensylvanicum L. - представнк квітучих рослин сімейства гречкових та занесений до «Переліку регульованих шкідливих організмів, відсутніх в Україні» (список А1). Синоніми: Persicaria pensylvanica (L.) M. Gomez, P. bicornis (Raf.) Nieuwl., P.longistyla (Small) Small, P. mississippiensis (Stanford) Small, Polygonum bicorne Raf., P. longistylum Small, P. longistylum Small var. omissum (Greene) Stanford, P. mexicanum auct. non Small, P. mississippiense Stanford, P. mississippiense Stanford var. interius Stanford, P. Omissum Greene, P. pensylvanicum L. var. durum Stanford, P. pensylvanicum L. var. eglandulosum J.C. Myers, P. pensylvanicum L. var. genuinum Fernald, P. pensylvanicum L. var. laevigatum Fernald, P. pensylvanicum L. var. laevigatum Fernald f. albineum Farw., P. pensylvanicum L. var. laevigatum Fernald f. pallescens Stanford, P. pensylvanicum L. var. rosaeflorum Norton. Надає перевагу вологим ґрунтам. Засмічує, і цим самим завдає шкоди, в посівах сільськогосподарських культур, а також засмічує сади, виноградники, луки й пасовища. Росте вздовж доріг, на узбіччях залізниць, на не орних землях. Поширений у Великобританії, Норвегії, Канаді, Мексиці, США, Гондурасі, Еквадорі, Перу. Гірчак пенсільванський – є однорічною трав’янистою рослиною й може досягати до 180 см у висоту. Цвіте з липня по листопад.
Ялинова листокрутка У зв’язку з новими торгово-економічними відносинами, щороку є загроза завезення імпортованою рослинною продукцією, саджанцями хвойних дерев, ялинової листокрутки (Choristoneura fumiferana Clemens). Це небезпечний шкідник хвойних дерев в Північній Америці та Канаді. Періодичні спалахи ялинової листокрутки є частиною природного циклу подій, пов’язаних із ялицею бальзамічною (Abies balsamea). Листокрутка становить загрозу для деяких цінних хвойних порід дерев у регіонах ЄОЗР, до якого входить і Україна. Ялинова листокрутка пошкоджуючи хвою дерев, впливає на подальший розвиток дерева та призводить до зниження його товарної якості. Цей шкідник віднесений до списку А-1 «Карантинні організми, відсутні на території України».
Галовий кліщ фуксії Галовий кліщ фуксії – Aculops fuchsiae Keifer – є різновидом кліща родини Eriophyidae. Живиться рослинами фуксії, викликаючи спотворення молодих пагонів і квітів. Розвиток цього виду детально не описаний, але можна з упевненістю припустити, що дві німфальні стадії передують дорослому. Невідомо, чи має місце дейтерогінія (наявність двох жіночих форм) у життєвому циклі. Кліщі живуть і розмножуються всередині складок тканини, і серед волосків рослин, але не в межах галлів. У міру росту рослин кліщі залишають заселену ділянку і рухаються вгору.
Сажка картоплі Thecaphora solani (Thirumulachar & O’Brien) Mordue – вид грибів з роду Thecaphora, який викликає сажку картоплі. Наявність потворних розростань бульб; поява клубкоподібних наростів (галів) на нижній частині стебла і столонах. Всередині можна побачити тканину з рясними ребристими ділянками і темно-коричневими плямами. Вони мають чорний вуглецевий вигляд. В середині містяться спори грибка, звідки і походить назва захворювання. Заражені бульби згодом стають сухими коричневими порошкоподібними масами спор. Хвороба розповсюджена в Мексиці, Панамі, Болівії, Венесуелі, Колумбії, Перу, Чилі, Еквадорі.
Айлант найвищий або китайський ясен Ailanthus altissima (Mill.) Swingle В Україні цю деревну рослину віднесено до регульованих некарантинних шкідливих організмів. Дуже швидкоросле листопадне дерево з родини сімарубових (різновид сумахових). У себе на батьківщині (Китай) сягає 30 м висоти, але живе порівняно недовго – 980-100 років). Посухостійкий, димогазостійкий, невибагливий до ґрунту, морозостійкий. Його чомусь назвали айлантом найвищим (Ailantus altissima), мабуть, через те, що дуже швидко росте в молоді роки, ніби евкаліпти або наші тополі. Має 15 видів. А найвищий, або китайський, проник в 13 столітті в Закарпаття з Балкан природним шляхом. Завдяки високій схожості насіння (до 100%), щорічних рясних врожаїв, повністю акліматизувався, росте в садах, парках, скверах, виноградниках на різних категоріях земель, навіть в полишених садибах, канавах та кюветах. Айлант також зустрічається в культурах держлісфонду, де його ніхто не очікував побачити.
Суринамський борошноїд Поширений повсюдно, найбільш шкодочинний на півдні України. Пошкоджує зародки насіння злакових культур, соняшнику, а також борошно, кондитерські вироби та сухофрукти. Жук завдовжки 1,8-3,5 мм, має забарвлення від жовтого до чорно-бурого, передньогруди відділені від черевця перетяжкою, на боках передньоспинки є по шість зубчиків; самці відрізняються від самок наявністю зубця на нижньому боці стегна задніх ніг. Яйце розміром 0,8-0,9 мм, видовжено-овальне, біле. Личинка – до 4 мм, з трьома парами ніг жовтого кольору, голова жовтувато-коричнева, на спинному боці трьох грудних сегментів по парі коричневих плям. Лялечка – 2,5-3,4 мм жовтувата, з приплюснутим тілом і шпичакоподібними виростами по боках.
Бактеріальне в’янення (вілт) гвоздики Цю хворобу викликає бактерія Burkholderia caryophylli (синонім – Pseudomonas caryophylli). Хвороба поширена в Великобританії, Аргентині, Німеччині, Данії, Франції, Нідерландах, Швеції, США. Це типовий судинний бактеріоз, що уражує судини стебла і коріння. За температури ґрунту +170С, відбувається швидке розмноження бактерій вздовж судин (через ксилему). Хвороба проявляється двома різним симптомами. В одному випадку ненормальним скручуванням самих молодих листочків; пізніше, через 4-5 тижнів, такі рослини набувають сіро-зеленого кольору і в’януть, а коріння загниває. В іншому випадку хвороба розвивається значно повільніше і легше виявляється. В цей період в’януть бокові пагони, розтріскуються стебла і утворюються глибокі язви, особливо на нижніх міжвузлях. Часто тріщини бувають заповнені буро-жовтим або коричневим слизом, що складається з бактерій. Розтріскування часто викликає такі порушення в судинній системі, що рослина гине.
|