Бережіть хліб у коморі 

«Не той хліб, що у полі, а той, що в коморі», – каже народна мудрість.

Виявляється, що посіяти, доглянути і зібрати урожай – це тільки половина справи. Не менш важливим завданням – є збереження в складах, зерносховищах чи елеваторах вже зібраного зерна, адже під час зберігання можна втратити до 100% урожаю.

Чекають зібраного зерна шкідники хлібних запасів: кліщі, комахи, гризуни,птахи.

Щорічно в світі від комірних шкідників втрачається від 10% до 25% зерна, а в деяких країнах до 50%. Це десятки мільйонів тонн зерна. За даними ФАО, світових втрат зерна під час зберігання вистачило б для прожиття 150 млн людей.

Найпоширенішими та найнебезпечнішими шкідниками зерна та зернової продукції в Україні – є комірний і рисовий довгоносики, великий та малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий борошноїд, зернова міль, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки.

Всього комірних шкідників понад 400 видів, 116 із них виявлено в Україні. На щастя, такий набір ніколи не зустрічається в одному місці одночасно. У більшості випадків не більше 4-6 видів.

Зберігання насіння, як відомо, є тривалим технологічним процесом, протягом якого діють різні біотично-абіотичні фактори, насамперед це вологість, температура, доступ кисню, життєдіяльність комірних шкідників, розвиток хвороб.

Під час зберігання збіжжя зернова маса в зерносховищах являє собою суміш різних живих компонентів: зерно, мікроорганізми, комахи, кліщі, гризуни з властивими їм фізіологічними функціями. Ці компоненти взаємообумовлені і взаємозалежні. забруднене в результаті їхньої життєдіяльності зерно самозігрівається, пліснявіє, руйнується. В такому середовищі виникає потужне джерело первинної інфек­ції грибів із родів Fusarium, Аspergillus, Penicillium, Alternaria та ін., які продукують значну кількість антибіотиків і мікотоксинів. Ці гриби, насамперед представники роду Fusarium, спричиняють отруєння – мікотоксикози людей і тварин. Не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.

Великої шкоди завдають комірні шкідники насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75% схожості.. Зерно пшениці від пошкодження комірним довгоносиком втрачає до 50%, кукурудзи – 35% ваги. Гусениці зернової молі виїдають до 70% ендосперму, а борошноїди і кліщі – сприяють зниженню схожості, в залежності від виду шкідника, на 18- 92%.

Як же боротися із шкідниками в зерні? Для цього застосовують систему профілактичних і знищувальних заходів.

До профілактичних заходів належать:

v    роботи з підготовки зерна і зерносховищ;

v    очищення, сушіння, охолодження, вентилювання приміщення.

До знищувальних відносять:

v    біологічні методи;

v    фізико-механічні методи;

v    хімічні методи.

Запобіжні заходи можуть розпочинатися ще з поля: застосування хімічної обробки посівів, яка знищує та обмежує кількість шкідників зерна, зернових культур та запобігає розвитку хвороб зернових. Продовжуються вони й на стадії підготовки зерносховищ до зберігання хлібної маси. Зерносховища, що мають невелике заповнення, бажано повністю вивільнити та очистити. При очищенні зерносховищ, особливо складського типу, слід окрему увагу звернути на важкодоступні місця, в яких першочергово розвиваються шкідники зернових культур: верхні та нижні галереї, завальні ями, вентиляційні канали. Очищенню підлягає також прилегла територія та техніка для обробки і переміщення зерна.

Важливі операції очищення, просушування зерна, проведення повітряно-теплового обігрівання зерноматеріалу, опромінення його сонячним світлом у буртах, на токах і в зерносховищах, доведення його вологості до 13-14%, розміщення окремими партіями. Виконання цієї низки заходів дасть можливість зберегти якість насіння завдяки недопущенню перезараження зібраного врожаю фузаріозом, альтернаріозом, пліснявінням та іншими хворобами.

Режим зберігання насіння в сухому стані – основний принцип підтримання його високої життєздатності в парті­ях посівного матеріалу всіх зернових культур та якості зерна продовольчого призначення протягом усього терміну його зберігання.

Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса вважається сухим, якщо під час проведення аналізу насіння міс­тить не більше ніж 14% вологи. Оптимальний показник вологості для тривалого зберігання виробничих пар­тій насіння має бути на 1-2% нижчий за критичну вологість, яка залежить від хімічного складу зерна. Зернова партія, яка добре підготовлена (очищена від домішок, знезаражена й охолоджена) може зберігатись у складах протягом 4-5 років, а в силосах елеваторів – упродовж 2-3 років, за умови підтримання відповідних умов протягом періоду зберігання.

Слід пам’ятати, що закладання на зберігання зерна з підвищеною вологістю призводить до розвитку грибної інфекції, яка проникає з поверхні насінини в глибинні шари зернівки, і відбувається накопичення мікотоксинів. Обов’язково потрібно вести контроль якості зерна в момент його приймання в сховище. Під час зберігання зерна необхідно систематично вести контроль за температурою зерна, вживати відповідні запобіжні заходи і контролювати стан зерна на предмет зараження його токсиногенними грибами.

Для застережної сигналізації появи та обмеження чисельності низки шкід­ників зернових запасів використовують екологічно чисті засоби – феромонні чи клейові пастки. За настання найменшого похолодання ефективним заходом – є охолодження зерна шляхом його провітрювання із відчиненням дверей, вікон, активного вентилювання за допомогою стаціонарних або пересувних агрегатів, а також переміщення зерна транспортерами, пропусканням його через зерноочисні та інші агрегати з продуванням холодним повітрям. У зимовий період надій­ним способом обмеження чисельності шкідників у сховищах є проморожування зерна. У такому разі слід враховувати стійкість шкідників до низьких температур (більшість комах за температури нижче –150 С гинуть протягом доби).

Найрадикальнішим знищувальним заходом боротьби із шкідниками зернових запасів продовжує залишатись хімічна дезінсекція зерна: волога, аерозольна, газова (фумігація). Роботи з превентивної та знезаражувальної хімічної обробки (фумігація зерна) виконують тільки спеціалізовані підприємства, що мають відповідні державні ліцензії на проведення вказаних робіт. Особливо суворо контролюється фумігація: її заборонено застосовувати для партій зерна, призначених для відправлення і концентрації на портових елеваторах. Важливим є дотримання карантинних заходів при переході з одного складського приміщення в інше. Виявивши шкідників у сховищі, перш за все, необхідно знайти вогнище і знищити його.

Крім шкідливих комах та кліщів, значного збитку під час зберігання зерна завдають гризуни, які розмножуються і шкодять в складських приміщеннях незалежно від погодних умов. Для боротьби з ними найефективнішим – є застосування отруйних принад згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні».

Ефективність і своєчасність усіх методів боротьби з шкідниками зернових запасів значною мірою залежить від контролю за рівнем зараження. Інтервал перевірки встановлюють в залежності від того, яка температура і вологість зерна, його призначення.

Сумлінне збереження - запорука успішного виробництва зерна та високоякісного насіння.

 

Наталія Тимошенко – завідувач відділу фітосанітарних процедур

 

 
▲ Вгору