Хто загрожує посівам взимку?
Щороку в осінньо-зимовий період ці шкідливі гризуни створюють реальну загрозу посівам зернових культур, ріпаку, багаторічних трав. Обираючи для живлення ці культури гризуни утворюють у посівах прогалини. Оселяючись в складських та житлових приміщеннях, вони пошкоджують продукти, тару та й самі приміщення. До того ж, миші є носіями збудників різних інфекційних та інвазійних хвороб людей та тварин, зокрема туляремії.
Серед гризунів (Rodentia), а їх на Землі нараховується біля 2500 видів, найчисленнішою – є родина Мишині (Muridae). До неї відносяться миші, сірі та чорні пацюки.
Мишоподібні – злісні шкідники сільськогосподарських культур та їх врожаю. За сприятливих умов, вони можуть розмножуватися у великій кількості на значній території й знижувати врожайність озимих зернових та багаторічних трав від 30 до 70%.
На території України, в усіх регіонах, складаються сприятливі умови для масового розмноження мишоподібних гризунів. Цьому сприяють як сприятливий клімат, так і хороша кормова база, особливо, при тривалому збиранні зернових культур, соняшника, кукурудзи.
Після збирання врожаю і обробітку ґрунту, гризуни мігрують на площі зайняті під озимими зерновими, багаторічними травами та озимим ріпаком. Завдяки цьому, кількість мишоподібних гризунів на полях в осінній період зростає, активізується процес розмноження, пік якого зазвичай припадає на жовтень-листопад.
Проблема мишоподібних гризунів, здебільшого полівок (нориць) та мишей, істотно загострюється в умовах затяжної осені. Вченими встановлено, що коли на 1 га озимих зернових в жовтні припадає три жилих колоній цих гризунів (по одній парі дорослих полівок у кожній), то за сприятливих погодних і кормових умов, протягом зимово-весняного періоду від них і їхнього потомства до червня наступного року може наплодитися до 600 полівок, які здатні цілком знищити урожай.
Полівка звичайна (нориця звичайна, житник) – невеликих розмірів; довжина тіла мінлива, зазвичай 9-14 см. Вага не перевищує 45 г. Хвіст становить 30-40% від довжини тіла. Забарвлення хутра на спині може варіювати від світло-бурого до темнувато-сіро-бурого іноді з домішкою коричнево-іржавих тонів.
У теплий час полівка звичайна активна, в основному, у сутінках і вночі, взимку активність цілодобова, але переривиста. Живе сімейними поселеннями що, як правило, складаються з 1-5 споріднених самок і їх потомства 3-4 поколінь. У своїх поселеннях полівки риють складну систему нір і протоптують мережу стежок, які взимку перетворюються на підсніжні ходи. Вони рідко покидають стежини, які дозволяють їм швидше пересуватися і легше орієнтуватися. Глибина нір невелика, всього 20-30 см. У періоди високої чисельності на полях зернових й в інших кормових місцях часто утворюються колонії з декількох сімей.
При необхідності, під час збирання врожаю і оранки полів звичайна полівка може переселятися в інші райони, зокрема в скирти, в овоче- і зерносховища, іноді в житла людини. Взимку робить під снігом гнізда, сплетені з сухої трави.
До раціону полівки входить широкий набір кормів з характерною сезонною його зміною. У теплу пору року віддає перевагу зеленим частинам злакових, айстрових і бобових. Взимку обгризає кору чагарників і дерев, зокрема ягідних і плодових; поїдає насіння і підземні частини рослин. Робить харчові запаси, що досягають 3 кг на особину.
Розмножується звичайна полівка протягом всієї теплої пори року – з березня-квітня по вересень-листопад. Взимку зазвичай наступає пауза, але в закритих місцях (стоги, скирти, господарські споруди) за наявності достатнього корму може розмножуватися далі. За один шлюбний сезон самка може принести 2-4 виводки. Середня тривалість життя становить всього 4,5 місяця; до жовтня більшість полівок вмирають, молоді останніх виводків зимують.
Полівка суспільна (громадська, степова) типовий мешканець сухих злакових і злаково-полинових степів і напівпустель, а також культурних земель цих ландшафтів. У деяких місцях зареєстровано розширення області ареалу за рахунок заселення територій уздовж зрошувальних каналів і на зрошуваних землях. На території України поширена в Степовій і південних районах Лісостепової зони.
Гризуни невеликих розмірів: довжина тіла сягає 10-12,5 см. Хвіст становить 25-30% від довжини тіла.
Забарвлення хутра на спині від світло-сірого до темно-бурого, черевце сріблясто-сірого кольору. Хвіст світлий, зазвичай одноколірний. Вид має виражену здатність до риття розгалужених нір, які утворені поверхневими ходами складної будови і значної довжини. Літні гніздові камери розташовуються на глибині 20-25 см, зимові – до 0,5 м. Поїдає велику кількість видів культурних і диких трав’янистих рослин, але віддає перевагу злаковим і бобовим. Обгризає кору чагарників і саджанців дерев. При нестачі вологи може харчуватися комахами і молюсками. В осінній період в раціоні переважає насіння, яке може в значних кількостях запасати на зиму, в тому числі і зерна хлібних злаків. Розмножується суспільна полівка більшу частину року, з перервою або ослабленням інтенсивності розмноження в холодну пору та на період літньої спеки і посухи. За рік народжується 3-5 поколінь, кількість дитинчат від 4 до 18, зазвичай 6-8. Тривалість життя особини невелика і становить 5-6, рідко 8-9 місяців.
Миша польова. Назва цієї миші в перекладі з латині – миша-аграрій (Аpodemus agrarius). Сьогодні польова миша – процвітаючий численний вид. За досить короткий часовий період розширив свій ареал зі сходу на захід, захопивши всю помірну зону Євразії. Таке розширення ареалу цілком у традиціях мишачого племені, схильного мігрувати з півдня на північ і зі сходу на захід.
Загальна довжина тіла варіює від 9,6 до 12,5 см. Хвіст становить до 70% від загальної довжини тіла. Верхня частина тулуба має сірувато-коричневий колір з іржавим відтінком. Посередині спини тягнеться темна смуга. Нижня частина тулуба має світло-сірий колір.
Польові миші здатні розмножуватися цілий рік. Гнізда влаштовують в норах, а також у траві і чагарниках. Самка дає за річний період 3-5 виводків. У посліді налічується від 5 до 7 мишенят. За сприятливих погодних умов число виводків досягає 6. Факторами, що обмежують народжуваність – є сильні дощі, мерзлий ґрунт і хижаки.
Гризуни цього виду добре стрибають і плавають. Риють нори, в яких зберігають запаси їжі і відпочивають. Нори короткі, на невеликій глибині і закінчуються гніздовою камерою. Влітку польова миша веде нічний спосіб життя, а в зимовий час переходить на добовий. У холоди ховається в стогах сіна, на складах, в житлових приміщеннях. Польова миша завжди робить запаси їжі на зиму.
Раціон харчування складається із хлібних злаків, насіння рослин, цибулин, комах і черв’яків. Цей вид вважається одним із основних шкідників сільськогосподарської продукції.
Миша хатня (домова або звичайна) – найпоширеніший вид роду мишей (Mus), його типовий вид. Цей невеликий гризун є, ймовірно, другим за численністю видом ссавців на Землі (після людини). Первинний ареал виду охоплював регіон від Середземномор’я до Китаю, але зараз поширений у всьому світі людьми і живе як супутник людини.
Дрібний довгохвостий гризун. Довжина тіла від 6,5 до 9,5 см. Хвіст становить не менше 90% довжини тіла. У забарвленні переважають темні, буро-сірі тони; черевце від попелясто-сірого до чисто-білого.
Хатня миша живе в найрізноманітніших ландшафтах і біотопах, включаючи антропогенні ландшафти.
В кінці літа і восени представники виду масово переселяються в овоче- і зерносховища, склади та житлові будинки.
Дальність осінніх міграцій може досягати 3-5 км. Часто вони зимують в лісосмугах, в стогах і скиртах. З приходом весни миші залишають «зимові квартири» і повертаються в природні умови.
Надають перевагу м’яким, помірно зволоженим ґрунтам, в яких риють невеликі, ходи: довжиною до 1 м, з гніздовою камерою на глибині 20-30 см і 1-3 входами. Взимку поглиблюють нори до 50-60 см. Всередині миші влаштовують підстилку з м’яких рослинних решток. Часто займають нори інших гризунів або використовують для житла природні порожнечі і тріщини в землі.
У природі хатня миша – сутінкова і нічна тварина. Представники виду – типові насіннєїди; кормом їм служить насіння різних диких і культурних рослин. Віддають перевагу насінню злаків, бобових і складноцвітих. У раціон також входять комахи і їх личинки, падло. Зелені частини рослин, в залежності від доступності питної води, можуть становити до 1/3 обсягу споживаного корму. На добу миші необхідно до 3 мл води. При харчуванні виключно сухими кормами і низькій відносної вологості повітря (30%) миші гинуть від зневоднення через 15-16 днів. Тривалість життя миші до чотирьох років. У сприятливих умовах, і при доброму харчуванні доросла самиця протягом року може вивести до 45 мишенят. За один виводок самка народжує до семи мишенят.
У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.
Ефективним у боротьбі з гризунами є застосування родентицидів. Восени захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять за наявності 3-5 жилих колоній на гектар або 25 жилих нір. Обробіток проводиться препаратами, які дозволені офіційним виданням «Перелік пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні».
Площі оброблені родентицидами позначаються попереджувальними знаками та табличками. Приготування і розклад принад повинні відбуватися з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог щодо роботи з цими препаратами.
Провідний фахівець
відділу фітосанітарних процедур Андрій Лобода
| < Попередня | Наступна > |
|---|