Гірчак повзучий – небезпечний карантинний бур’ян 

Гірчак рожевий, гірчак звичайний (Acroptilon repens L.) народні назви: блаваж-гірчак, струч. Оселяється гірчак на орних полях, у садах, на городах, виноградниках, а також на необроблюваних площах: пустищах, луках, пасовищах, на узбіччях автомагістралей і ґрунтових доріг, уздовж залізничних колій. Він здатний окупувати навіть засолені ділянки та території з ущільненим ґрунтом чи товстим глиняним шаром, якщо кліматичні умови його задовольняють.

Бур’ян надзвичайно шкодочинний. При сильному засміченні повністю витісняє інші рослини і різко знижує (на 50-70%) або зовсім знищує врожай польових культур. Гірчак повзучий належить до отруйних рослин, вегетативна частина яких небезпечна для багатьох тварин, особливо для коней. Навіть невеликі домішки рослин бур’яну в зерні, зеленій масі, сіні чи соломі значно знижують якість продукції.

Гірчак повзучий – багаторічна коренепаросткова рослина, розмножується насінням і кореневищами (вегетативно). Рослина має потужний центральний корінь і розгалужену кореневу систему. Зберігає схожість до 5 років. Швидке зростання коренів позбавляє культурні рослини живлення і вологи, знижує наполовину очікуваний результат врожайності. Одна рослина за сезон розростається в куртину до 5-6 м, тому повністю витісняє інші культури. Дуже світлолюбний при затіненні насіння не утворюється, уповільнюється ріст кореневої системи, але в ній зберігаються запаси пластичних речовин і бруньки розмноження, які при збільшенні освітлення навіть через декілька років (3-4) утворюють нові пагони.

До нових районів гірчак потрапляє з засміченим насіннєвим матеріалом, головним чином зернових культур і трав, а також з сіном і соломою. Для його проростання необхідні високі вологість і температура ґрунту. Цвісти починає в кінці червня – на початку липня. Насіння достигає переважно в серпні.

Під час цвітіння листя і стебла гірчака повзучого містять отруйні речовини, тому складають небезпеку для життя багатьох тварин (особливо коней). В інші фази свого розвитку рослина може вживатись вівцями, хоча їдять вони цей бур’ян не дуже охоче.

Профілактичними заходами боротьби з гірчаком повзучим є, насамперед, ретельна обробка і очищення насіння культурних рослин, особливо злакових, таких як пшениця, овес, ячмінь і просо.

Результативним способом захисту від бур’яну вважається поєднання чорного пару і рослин суцільної сівби, до яких належать жито, ячмінь, люцерна, овес, і які здатні пригнічувати гірчак звичайний добре розвиненою та об’ємною зеленою масою.

Хороший ефект досягається внаслідок постійного скошування заростей бур’яну, яке необхідно починати ще до початку цвітіння рослин, щоб не допустити перенесення насіння на нові ділянки разом з талими водами або з дощовими потоками. Скошену масу бажано знищувати.

Головним з карантинних заходів, що спрямовані на недопущення поширення гірчаку повзучого – є заборона завезення насіння бур’яну у вільні від нього області і райони України з насінням сільськогосподарських культур. При виявленні гірчака запроваджують карантинний режим та провадять заходи з локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур’янів.

Андрій ЛОБОДА –

провідний фахівець відділу фітосанітарних процедур