БАКТЕРІАЛЬНИЙ ОПІК ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ - НЕБЕЗПЕЧНА КАРАНТИННА ХВОРОБА САДІВ ТА РОЗСАДНИКІВ

Синоніми: Micrococcus amylovorus, Bacilus amylovorus

Рослини-господарі. Найбільше уражуються глід, айва, кизил, груша, яблуня, пір аканта, горобина, стравезія, ірга, хеномелес, мушмула. Дуже мало відомо про ураження малини і троянди. Деякі види глоду і кизилу є резерваторами інфекції.

Географічне розповсюдження. Європа: Австрія, Румунія, Україна, Чехія, Угорщина, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Словаччина, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Великобританія, Югославія. Азія: Вірменія, Японія, Йорданія, Туреччина, Китай, Ізраїль, Ліван, Корея, Саудівська Аравія, В’єтнам, Індія. Африка: Єгипет. Північна Америка: Бермуди, Канада, Мексика, США. Центральна Америка і Кариби: Гватемала, Гаїті. Південна Америка: Колумбія. Океанія: Нова Зеландія.

Шкодочинність збудника значна, внаслідок швидкого поширення хвороби. В садах може уражуватися від 20 до 50% насаджень, з яких 10-20% гинуть. В деяких садах опіком уражується до 90% плодових дерев. Жодне захворювання плодових не має такого руйнівного впливу, як опік. На уразливих господарях інфекція розповсюджується по дереву настільки швидко, що навіть при сильному і негайному обрізуванні їх не можна врятувати. Рослини швидко гинуть вже після першого візуального прояву хвороби.

Біологія. Збудник бактеріального опіку зимує виключно в інфікованій рослині-господарі. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають у рослини через квіти, рани, тріщини, продихи. З розвитком хвороби бактерії поширюються по корі, гілках і стовбуру, уражуючи все дерево, що призводить до його загибелі.

Виявлення і ідентифікація. Найтиповішими ознаками ураження є:

1. В’янення і загибель суцвіть. Квітки набувають бурого або темно-коричневого аж до чорного забарвлення і залишаються на дереві. Бруньки не розкриваються, стають коричнюватими, чорніють, засихають, але не опадають.

2. В’янення і загибель гілок і пагонів. Уражені молоді пагони і гілки ніби наповнені рідиною, що через деякий час починає сочитися краплями і стікати по корі у вигляді ексудату. Молоді пагони і гілки в’януть, стають коричневими. Типовим є гачкоподібне згинання кінчиків пагонів.

3. Листки чорніють, скручуються, відмирають, але не опадають. Уражена ділянка всихає, але інфекція продовжує поширюватися через вторинні артерії у середині жилки листка і черешок.

4. Уражені молоді плоди також стають коричневими або чорними, засихають і залишаються висіти на плодоніжках. На стиглих плодах ураження опіком проявляється у вигляді невеликих некротичних плям майже чорного кольору. Ексудату може не бути. Нестиглий плід може інфікуватися через пори в шкірці або через ранки. Часто інфекція проявляється після грози з градом. Інфікована частина плоду спочатку може виглядати сіро-зеленою або чорною. Уражені груші мають темно-зелений вологий край навколо інфікованої ділянки, яблука на краях інфікованої частини завчасно червоніють, липка рідина молочного або бурштинового кольору виділяється із пор шкірки. Зелена уражена груша може виділяти велику кількість бактерій. У посушливих районах маси бактеріальних вусиків або пасм спостерігаються на яблуках і грушах. Уражені яблука і груші стають коричневі або чорні, всихають, муміфікуються, але залишаються висіти на гілках.

На плодах, уражених у другій половині літа, з’являються спочатку водянисті зелені, потім – червонувато-коричневі плями. З продихів виділяється молочно-білий ексудат.

5. Гілки й опіковий стовбур. Розвиток хвороби починається, як правило, з верхівки пагона і поступово поширюється до основи через паренхіму кори. На уражених ділянках кори з’являються темно-зелені, часто водянисті плями з нечіткою межею між ураженою і здоровою тканиною. Епідерміс уражених місць відшаровується, утворюючи пухирці. Кора розтріскується, тріщини різноманітних конфігурацій ніби обмежують уражені ділянки. Межа між хворими і здоровими ділянками стає чіткою. На корі хвороба утворює клиноподібні виразки, що можуть спричиняти загибель цілого дерева, внаслідок оперізування. Інколи кора, що оточує виразку, розтріскується. На розрізі виразкова тканина виглядає червонувато-коричневою, а уражені судини утворюють «мармуровий рисунок». Часто при теплій вологій погоді з уражених тканин виділяються краплі молочно-білого ексудату. У міру підсихання і розвитку сапрофітної мікрофлори ексудат може набувати бурого забарвлення. У молодих дерев, уражених опіком, до вступання у пору плодоношення важливою ознакою є в’янення ростка або пагона. У такому разі в заражених пагонах спочатку з’являється знебарвлення верхівкового листка і характерне У-подібне викривлення на кінцях. Бактерії швидко розповсюджуються на пагоні, можуть перейти на центральну гілку і призвести до загнивання дерева.

Способи перенесення і розповсюдження інфекції. На великі відстані бактеріальний опік може бути перенесений, насамперед, з рослинами-господарями, що містять приховану інфекцію, садивним матеріалом і прищепами. Збудник опіку може розповсюджуватися комахами (попелиці, клопи-сліпняки, цикадки, медяниці), птахами, з дощем і повітряними масами. Ураження рослин посилюється при недотриманні правил дезінфекції і недбалості при догляді, обрізуванні, щепленні.

Заходи захисту. Для обмеження розвитку хвороби пропонують інтегровану програму хімічних заходів у поєднанні з поліпшенням санітарного стану садів, підрізуванням, викорчовуванням, підживленням дерев і використанням стійких або толерантних сортів.

Фітосанітарні заходи. Єдиним надійним методом запобігання або уповільнення швидкості розповсюдження бактеріального опіку плодових у незаражених районах є накладання суворих фітосанітарних заходів на важливі рослини-господарі і дотримання суворого контролю за садами та розсадниками. Обов’язковий карантинний догляд та лабораторна експертиза завезеного садивного матеріалу з його розміщенням в інтродукційно-карантинному розсаднику. Для вчасного виявлення хвороби – обстеження насаджень у період цвітіння та достигання плодів. При виявленні опіку плодових – особливий карантинний режим, негайне викорчовування і спалювання багаторічних насаджень. Після викорчовування дезінфекція технічних засобів наявними засобами згідно з «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Для профілактики – обприскування насаджень дозволеними фунгіцидами.

Всі роботи, пов’язані із застосуванням пестицидів і агрохімікатів, необхідно проводити з дотриманням регламентів та техніки безпеки.

Гарних вам урожаїв! Сподіваємось наші поради стануть вам у нагоді!

Наталія Тимошенко –

завідувач відділу фітосанітарнх процедур