Гераклова трава, або наш давній знайомий борщівник

Проблема вторгнення та поширення чужинних видів рослин стає все більш актуальною. Неконтрольоване поширення адвентивних видів рослин створює ситуацію, коли аборигенні види пригнічуються або витісняються зі своїх природних екологічних ніш. Первинне поширення адвентивних видів відбувається по специфічних екологічних коридорах – уздовж автомобільних доріг, залізниць, ліній електропередач та магістральних трубопроводів, берегів різних водних об’єктів, на землях сільськогосподарського призначення. Проте після початкового етапу вкорінення та поширення, крім збільшення площі, ці види починають поступово опановувати також природні ландшафти і, що не відзначалося раніше, проникають до слабко змінених лісових екосистем. Експансії чужинних рослин в цих умовах перетворюються на злісні польові бур’яни з високою шкідливістю, які здатні призводити до значних втрат урожаю та економічних збитків.

Серед інвазійних чужорідних видів рослин, що набули поширення на території України, можна виділити групу особливо агресивних. До цієї групи належить один із найбільш небезпечних – борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.). 

Це реліктова та добре пристосована до виживання отруйна багаторічна рослина родини окружкових (Apiaceae), у дикому вигляді поширена на Кавказі. Відноситься до інтродукованих в Україну, трапляється майже по всій території: на луках, по берегах річок, уздовж доріг, у лісосмугах. Віддає перевагу легким за механічним складом ґрунтам з добрим зволоженням. Добре витримує низькі температури та посуху. Під снігом взимку витримує до -40⁰ С, а також заморозки до -10⁰С. Витримує затоплення до 30 днів. Відмічають високу конкурентоспроможність цього виду. Рослина створює навколо себе особливу зону, навколо неї не росте навіть дерен. Це пов’язано з тим, що насіння борщівника містить ефірно-олійні речовини і смоли, які потрапляючи із насінням на поверхню ґрунту затримують проростання насіння інших видів рослин і цим забезпечують захист проростків борщівника. Рослина не має природних ворогів.

Стебло у борщівника Сосновского прямостояче, ребристе, з борозенками, заввишки 3-5 м, в діаметрі 3-5 см. Товщина стебла може сягати 10 сантиметрів. Листя – черешкові, великі (довжиною до 50-60 см), трійчасто- або перисто-роздільні, опушені, зверху зелені, знизу сіруваті. Квітки – двостатеві біло-зелені, іноді навіть рожеві, зібрані у великі (до 40-50 см в діаметрі) 30-75 променеві зонтики. Тривалість цвітіння становить 30-40 днів. Вся рослина вкрита жорсткими волосками. Плоди обернуто-яйцевидні, продовгуваті до 10-12 мм довжиною та 8 мм завширшки. Одна рослина може дати від 15 до 20 тис. і більше насінин. Наявність на насінинах борщівника «крилець» підвищує їх летючість та сприяє активному розповсюдженню. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізано, розсівається в діаметрі 5-6 метрів навколо рослини. Сухостій з насінням переносить зимові хуртовини, знаходячись над сніговим покривом, сприяючи рознесенню насіння на великі відстані. Здатність до проростання зберігається протягом декількох років. Ще однією загрозливою особливістю борщівника – є різноякісність насіння. Зазвичай в перший рік проростає від 20 до 70%; на другий – від 30 до 60% від насінин, що не проросли в перший рік. Деякі плоди борщівника можуть прорости лише через 5-6 років або навіть через 12-15 років. Коренева система – срижнева, добре розвинена, проте основна її маса розміщується в шарі ґрунту до 30 см (окремі корені проникають на глибину більше 2 м). У верхній частині корінь розгалужений, на зламі виділяє рідину з різким запахом ефірної олії.

Рослина в перші роки не вибиває пагона, росте в вигляді листя в кущі та збільшує кореневище, на 2-3 рік з’являється трубчатий пагін із декількома суцвіттями. Перецвівши, рослина гине. Скошена рослина, яка не відцвіла, дає пагін на наступний рік, і може жити та повторювати вибивання пагону протягом багатьох років допоки не відцвіте. Якщо стовбур перебитий, за умови теплої погоди квітне повторно через 1-2 тижні, на вцілілих пагонах в прилисткових розетках розвиваються квіти, причому інколи в більшій кількості. Нові квіти можуть зростати навіть майже біля землі, тому скошування – є малоефективним.

Рослина – є медоносом, проте активно витісняє в своїх заростях всі квіткові культури, із врожайністю до 300 кг/га. Мед, що зібраний із квіток борщівника, має темний колір та виражену спазмолітичну та заспокійливу дію.

Уперше вид описала дослідниця флори Кавказу, грузинська ботанік і систематик Іда Манденова. Рослину вона назвала на честь радянського систематика Дмитра Івановича Сосновського в 1944 році. Назву «борщівник» утворено від народних звичаїв брати стебла та листя їстівних видів борщівників (наприклад, очищений від шкірки сибірський борщівник) у борщ та споживання очищених стебел у сирому вигляді. З огляду на зовнішню схожість усіх представників родини вони отримали спільну назву.

Наприкінці 1940-х радянський селекціонер П.П.Вавілов з Інституту біології республіки Комі АРСР переконав керівництво Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна в тому, що відновити зруйноване війною сільське господарство допоможе борщівник Сосновського – джерело дешевого і ефективного силосу для корму худоби, за чим захистив свою докторську дисертацію, як наслідок керівництво СРСР запровадило вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги.

В порівнянні з іншими культурами, силос із борщівника виявився звичайним за цінністю, дещо стійким до холоду, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке ставало непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Використання в вигодовуванні тільки для м’яса було не виправданим, тому запроваджену культуру з часом перестали використовувати. Розростання та визрівання покинутого та акліматизованого борщівника стало тихою катастрофою в колишніх місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння і значного його розповсюдження. На побутовому рівні рослину також називають «ведмежа лапа», «окупант», «Гераклова трава», «помста Сталіна».

Незважаючи на те, що не всі борщівники містять фотосенсибілізуючі речовини, склад та дія їх може різнитись, борщівник Сосновського має токсичну дію на шкіру та часто його складно відрізнити від схожих представників суміжних видів.

Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки (фурокумарини), при контакті зі шкірою викликає малопомітне подразнення, як від кропиви, але під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання, в сокові активуються токсичні властивості, підвищуючи чутливість шкіри до ультрафіолету в сотні разів. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. При потраплянні в очі, сік борщівника може призвести до сліпоти. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні. Для них характерна гіперемія (почервоніння), водянисті пухирі. Опіки з’являються на уражених ділянках тіла не одразу після контакту, а через 1-2 дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко загоюються, загострюються прояви інших шкірних захворювань.

При роботі з рослиною потрібно дотримуватись ряду настанов:

·   Попередження контакту шкіри з будь-якою частиною рослини, особливо тими частинами, що пустили на зламі сік. Він спричиняє опіки навіть на тій поверхні долонь, де шкіра порівняно товста.

·  Робота з рослиною (особливо при викошуванні) передбачає використання щільного водовідштовхуючого одягу, окулярів та щільних гумових рукавиць.

·   Попередження дітей про небезпечність рослини. Велике листя та трубчасті стебла цікаві дітям для зламування.

Універсальних методів боротьби з борщівником не розроблено. В Україні боротьба із борщівником ведеться на державному рівні. Землевласники і землекористувачі, які не вживають заходів боротьби з бур’янами, у т. ч. з борщівником, несуть адміністративну відповідальність.

Карантинні заходи, спрямовані на зменшення популяції рослини подекуди почали носити як регіональний, так і міжнародний масштаб. Велика увага приділяється попередженню проникнення борщівника Сосновського до природоохоронних зон – викошування борщівника уздовж берегів річок та на узбіччях доріг. Серед локальних – розробка цільових фінансованих програм із систематичного викошування, викорчовування борщівника до визрівання насіння.

Разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає знову та починає квітнути, в прилисткових ямках на вцілілих частинах стовбура відростають нові зонтики, навіть після декількох скошувань чи зрубувань. Як результат, суцвіть з насінням може стати ще більше, за 1-2 тижні починають рости нові пагони-лідери з коріння і через 3 тижні ефект від разового викошування зникає. Систематичне скошування, перерізання товстих коренів (при боротьбі з поодинокими рослинами) на глибині 10-15 сантиметрів або хоча б нижче кореневої розетки забезпечує знищення рослини. Випас худоби (молоді листки поїдають вівці та корови) приносить більший ефект, ніж викошування. Використання місць зростання борщівника під пасовище. Борщівник можливо використовувати як пасовищну рослину. Вівці, після деякого періоду звикання, охоче споживають його в їжу. Вони віддають перевагу молодим свіжим рослинам і швидко їх знищують. Для цих цілей найкраще застосовувати чорних овець, оскільки у тварин з пігментованою шкірою ризик фотохімічних опіків мінімальний. Борщівник починає вегетацію досить рано, навесні рекомендується 20-30 овець на гектар, а влітку чисельність можна скоротити до 5-10 овець/га.

Хімічні методи боротьби включають використання гербіцидів гліфосатної групи.

Якщо ви все ж доторкнулися до будь-якої частини борщівника, то відразу після контакту з ним необхідно:

·   захистити уражені ділянки від сонячних променів мінімум на дві доби;

·   ретельно промити уражені місця водою з густою мильною піною;

·   промити (не протерти!!!) спиртом/слабким розчином марганцівки;

·   обробити будь-яким засобом, що традиційно призначають при опіках.

Якщо опік знаходиться на голові або площа його більше 10% площі тіла, була тривала інсоляція з утворенням глибоких язв та великих пухирів, різко піднялася температура, почалася сильна алергічна реакція – необхідно терміново звернутись за допомогою до лікаря.

Наталія Тимошенко –

завідувач відділу фітосанітарнх процедур