Ваточник сирійський – проблемний бур’ян 

Сьогодні вже серйозно постає проблема забур’яненості посівів ваточником сирійським. Він надзвичайно конкурентоздатний до рослин і гербіцидів. Наявність в посівах ваточника сирійського (Asclepias syriaca L.), навіть в незначній кількості призводить до втрат урожаю всіх культур, наприклад в сої – 12-19%.

Ця давня і красива на вигляд рослина названа на честь давньогрецького бога Ескулапа через його лікувальні властивості. Батьківщина ваточника сирійського – Північна Америка, і, насправді, до Сирії ніякого відношення цей бур’ян не має. Вперше рослина була завезена в Європу у ХVІІ ст., як технічна культура, і мала швидке розповсюдження. Спочатку із ваточника робили волокна для грубих тканин, вірьовки, матеріал для набивки меблів. Потім його частини використовували у виробництві пряжі, кіноплівки, навіть у виробництві вати. Із цієї рослини намагались отримати каучук, оскільки були виявлені компоненти каучуку і смоли. Проте виробництво каучуку виявилось трудомістким і затратним, а сам каучук виходив низької якості. Згодом до ваточника, як до сировини, втратили інтерес, а рослина перекочувала в природні рослинні групи. Подекуди його стали вирощувати як декоративну рослину.

Ваточник – трав’яниста багаторічна рослина заввишки до 2 м, відноситься до родини барвінкових. Має товсте пряме стебло, яке, при найменшому пошкодженні, виділяє сік. Сік має вигляд молока, звідти і народна назва – «чумацька трава». Листки – супротивного розміщення, крупні, мають продовгувато-еліптичну форму, із характерним хвилястим краєм та червоною центральною жилкою. Довжина листка може сягати 25 см, а ширина – 12 см. В середині літа нижні листки завжди опадають. Квітки – рожево-червоні, дрібні, зібрані у суцвіття, що має вигляд парасольки. Зовні вони нагадують зірочки і мають духмяний аромат. Ваточник дуже добрий медонос. Нектар ваточника не шкідливий для бджіл, проте, якщо людина з’їсть ложку такого меду, їй стане зле. Плоди цієї рослини мають форму роздутої серповидної коробочки із гофрованою поверхнею (до 20 шт. на одній рослині). В середині плоду міститься сплюснуте насіння темно-коричневого кольору, що має довгі білі волоски. Саме завдяки цим волоскам насіння здатне переміщуватись потоками вітру на десятки кілометрів від материнської рослини. Така здатність до розповсюдження створює значний ризик заселення бур’янами сільськогосподарських угідь.

Ваточник сирійський приваблює своїм зовнішнім виглядом і людей, і комах квітне в липні-серпні. Запах його квітів нагадує запах шоколадного торта. Рослина утворює міцну розетку, яка має достатньо високу енергію росту, тому вже в червні-липні складає серйозну конкуренцію культурним рослинам. Коренепаросткова система виду дуже міцна, здатна проникати на 4-5 м в ґрунт для пошуку води і поживних речовин. Кажуть, що цей бур’ян дуже розумний. Він самоорганізовується – росте так, немовби його хтось насіяв рядками, намагається захватити якомога більшу площу. Згодом там, де він з’являється, зникають всі культурні рослини і бур’яни. Ваточник надає перевагу родючим ґрунтам, з високим рівнем структурованості, незалежно від рівня рН. Добре зимує під снігом, за помірного промерзання ґрунту.

Знищення механічним методом (вирубуванням або зрізуванням) призводить до оберненого ефекту, стимулюючи до пришвидшення розвитку його коріння та подальшого проростання. За відсутності заходів по ліквідації цього буряну вже за три роки він може повністю заселити ділянку. Маючи у своїй структурі каучукові сполуки, цей вид бур’яну затрудняє збирання урожаю. Латекс забиває коси в комбайні. Слід пам’ятати, що ваточник сирійський багаторічна коренепаросткова рослина,  і жодний одноразовий захід, навіть при 100% ефективності знищення наземної частини, не забезпечує повного викорінення його з поля. Для цього знадобиться проведення цілеспрямованої 2-5 річної боротьби з цим видом.