Повитиці – небезпечні паразити

poviticia-1Повитиці – рід рослин родини березкових (Convolvulaceae). Народні назви – перстенець, сплітачка, хмелинка. Наукова назва: Cuscuta.

На земній кулі нараховується 274 види повитиць, в Україні – 14 видів. Паразитують на 630 видах рослин, нерідко викликаючи їх повну загибель.

Повитиця – однорічна рослина, віднесена до списку А-2 «Карантинні організми обмежено поширені в Україні», має нитковидне, жовте або помаранчево-жовте витке стебло. До рослини-господаря повитиця присмоктується присосками, які називають гаусторіями. Коренів і листків на стеблах у повитиці немає, вони їй не потрібні, бо весь її життєвий цикл проходить на тілі іншої рослини. Коли насінина повитиці проростає, на першому етапі життя проростка утворюється і корінець. Він закріплюється в ґрунті, а другий кінчик – майбутнє стебло – витягується, вигинаючись по спіралі. Як тільки цей проросток зіткнеться із стеблом майбутнього господаря, він починає завиватися навколо нього, а корінець відсихає – потреба в ньому минула. Одна повитиця здатна за вегетаційний період висмоктати близько сотні трав’янистих рослин. Якщо повитиця заплітається на кущі чи молодому дереві, листя з них осипається, а гілки можуть відсохнути. За кольором тонкі ниткоподібні пагони повитиці можуть бути білі, рожеві, кремово-бурі або майже фіолетові. Але вони ніколи не бувають зеленими – адже ця рослина не фотосинтезує.

poviticia-2Насіння зберігає схожість до 30 років. В Україні воно найбільш інтенсивно проростає у травні-червні при температурі грунту +17+240С. Сходи повитиці можуть самостійно розвиватися протягом 2-4 тижнів, досягаючи довжини стебла 28-35 см, після цього вони гинуть, якщо біля них немає рослин-живителів. З численних дрібних квіточок повитиці швидко визріває насіння. Одна рослина може створити до 30 тис. життєздатних насінин. До того ж, повитиця має здатність до вегетативного розмноження уламками стебел, тому може переноситись від первинного місця проростання на великі відстані. Слід відмітити, що у період плодоношення повитиць, у стеблах рослин-господарів несуттєво збільшується вміст хлорофілу, утворюються пори, особливо біля гаусторій та квітконіжок, що дає можливість рослинам асимілювати вуглекислоту, синтезувати й відкладати в насінні запасні поживні речовини. Насіння достигає через два-три тижні після початку цвітіння, а осипається пізно восени.

poviticia-3Повитицеві бур’яни можуть розвиватися на рослинах різних класів, родин і біотипів – одно- і багаторічних травах, чагарниках і деревах. І хоча цей бур’ян не має вузької спеціалізації щодо об’єкта паразитування, проте кожен вид повитиць все-таки має свої специфічні «вподобання» у виборі уражуваних рослин. Так, наприклад, повитиця льонова може розвиватися лише на льоні та рижії, а повитиця польова – є справді «всеїдним» представником цієї родини і пошкоджує понад 200 (а за окремими даними – і до 630) видів культурних і дикорослих, щоправда, переважно трав’янистих рослин. Зокрема, це багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна, буркун), буряки, вика, льон, коноплі, тютюн, махорка, сочевиця, горох, соя, кормові боби, а також численні овочеві та баштанні культури. Разом із тим, значна товщина стебел та довжина цього виду дають йому можливість розвиватися і на паростках кущів і дерев – бузку, жовтої та білої акації, а також молодих насадженнях сливи, вишні, винограду, дуба, ясеня, сосни тощо.

Таким чином, у списку жертв повитиць опиняються майже всі основні сільгоспкультури, які нині вирощують на родючих українських чорноземах. Відносно стійкими – є лише злакові культури та соняшник.

Основним джерелом поширення повитиць – є погано очищене насіння польових культур, переважно люцерни та конюшини. Ці бобові трави є не лише улюбленими рослинами-живителями повитиці, але й одними з основних кормових культур у тваринництві. Поряд із висівом недостатньо очищеного насіння виняткове значення у поширенні бур’яну також мають й інші аспекти виробничої діяльності людини. Транспортні засоби, сільськгосподарська техніка та знаряддя, зрошувальні канали, зара­жені органічні добрива та зернові відходи – все це відмінні засоби поширення насіння повитиці. Так, під час збирання із невеликого вогнища бур’яну насіння «розсівається» комбайном площею всього поля, а разом із внесенням гною, куди воно потрапляє внаслідок годівлі тварин зараженими рослинами, чи за налипання на робочі органи зна­рядь – взагалі розноситься всіма полями сівозміни.

Водночас поширення повитиць, природним шляхом – вітром, талими і дощовими водами, тваринами і птахами, з дикою рослинністю – відбувається відносно повільно. Тож рівень забур’яненості агроценозів цим видом є нічим іншим, як наслідком грубого порушення заходів убезпечення від нього, а то й просто ігнорування аграріями елементарними правилами карантину рослин.

Під час планування заходів боротьби із повитицями слід чітко усвідомлювати два моменти. Перший: позбутися повитиці вкрай складно. Другий – якщо бур’ян уже уразив культурну рослину, то знищити його можна переважно тільки разом із нею. Повна ліквідація вогнищ цього бур’яну потребує тривалої і дуже кропіткої роботи, часто впродовж декількох років систематичного його знищення у вогнищі зараження. Тому найкращим способом уникнути неприємностей, пов’язаних із поширенням – є профілактика, зокрема ретельне дотримання правил карантину рослин:

-                     ретельна перевірка насіннєвого матеріалу: у разі виявлення насіння повитиць проводять доочищення, а в окремих випадках – утилізують;

-                     ретельне очищення машин та знарядь, що використовували на збиранні врожаю;

-                     недопущення потрапляння бур’яну у корми (із зеленою масою, сіном, зерновими відходами тощо);

-                     дотримання сівозмін із висівом культур, які не уражуються або слабко уражуються повитицями: всіх видів зернових та соняшнику;

-                     впровадження у сівозміну полів із чорним паром;

-                     оранка полів, засмічених повитицями, на всю глибину орного шару;

-                     скошування вогнищ уражених посівів із захопленням півтораметрової гарантійної зони навколо, обов’язково до цвітіння бур’яну;

-                     висушування скошеної маси, винесення її за межі поля та спалювання;

-                  застосування гербіцидів, що внесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», для суцільного знищення повитиці разом із рослиною-живителем.

 
▲ Вгору