Гірчак повзучий (Acroptilon repens L.) – шкодочинний бур’ян

Гірчак повзучий (гірчак рожевий, гірчак звичайний) (Acroptilon repens L.) – є однією з найбільш агресивних та інвазійних рослин, яка активно засмічує сільськогосподарські угіддя, виноградники, сади, луки, пасовища. Адвентивний бур’ян часто зустрічається вздовж доріг, на узбіччі залізниць, по берегах зрошувальних каналів, та на необроблюваних землях. В народі відомий як «блават-гірчак», «струч», в англомовних джерелах зустрічається як «russian knapweed», тобто «російська волошка», оскільки вельми схожий на окремі види волошок (рис.1.)

girchak-1

Рисунок 1. Зовнішній вигляд Acroptilon repens L.

Acroptilon repens L. – небезпечний бур’ян родини Айстрових, який відомий своєю повзучою природою та здатністю активно поширюватися і поступово захоплювати територію. В агробіоценозах посідає чільне місце серед багаторічних рослин, витісняючи своїх культурних сусідів. В 1837 році з’явились перші відомості щодо поширення гірчака повзучого на території України в долині річки Судак (Крим). На сьогодні, гірчак внесений до списку А-2 «Карантинні організми, обмежено поширені в Україні».

Розмножується бур’ян як насінням, так і вегетативно – за допомогою розвитку кореневищ і кореневої порослі. Розвиваючись протягом року, одна рослина гірчаку може поширюватись на 6 м2. В цілому займає від 50 до 80% території, витісняючи інші види. У поширенні гірчака повзучого на нові віддалені території, основну роль відіграє насіння бур’яну. Найчастіше його завозять в нові місця з насінням культурних рослин (люцерни, конюшини), зерном, сіном, соломою, фуражем та ін. Крім того, перенесення плавучих кошиків гірчаку на значні відстані відбувається за допомогою талих, поверхневих й зрошувальних вод.

Морфологія . Гірчак повзучий – багаторічна коренепаросткова рослина з розвиненою потужною кореневою системою. Морфологічні особливості отруйного бур’яна демонструють його високий рівень адаптації до різноманітних умов середовища та його здатність до ефективного розповсюдження (рис. 2). 

girchak-2girchak-3

Рисунок 2. Морфологія Acroptilon repens L.

(1 – загальний вид рослини, 2 – коренева система, 3 – кошик, 4 – квітка, 5 – плоди в натуральну величину, 6 – сім’янка з чубчиком.) 

Листя. Гірчак повзучий відрізняється великими базальними листками, які утворюють густу прикореневу розетку. Листя ланцетно-овальної форми мають різко виражені зубці по краях та біло-сіру воскову опушеність. Ці характеристики не лише надають рослині естетичний вигляд, але й є адаптацією до азидних кліматичних умов, зменшуючи випаровування вологи.

Стебло рослин пряме, ребристе, сильно гіллясте, павутинисто опушене з густо розгалуженими гілками. Висота стебел може досягати 25-60 см, створюючи густий килим. Стебла можуть рости під землею, формуючи ризоматозний ріст, який полягає в утворенні горизонтальних стебел під поверхнею ґрунту, що сприяє швидкому поширенню рослини та формуванню нових побічних пагонів.

Квітки гірчака повзучого зібрані в головчасті суцвіття на вершинах стебел. Квітки мають рожевий або фіолетовий колір та є гермафродитними. Квіткові головки вражають своєю компактністю та привабливістю для бджіл та інших запилювачів.

Коренева система складається з вертикальних та горизонтальних кореневищ, представлена глибокою, проникаючою здатністю проростати в глибину до 10 метрів. Це дозволяє гірчаку ефективно конкурувати за ресурси з іншими рослинами. Відіграє важливу роль у фітосанації та розповсюдженні рослини.

Плід – сім’янка з чубчиком. Форма плоду обернено-яйцеподібна, широковальна, стиснута. Колір плоду зеленувато-жовтий або зеленувато-сірий. Розмір насіння: довжина – 2,5-4 мм; ширина – 1,25-2,75 мм, товщина – 1,25-1,75 мм (рис.3). Маса 1000 штук – 2-3 г. 

girchak-4

 Рисунок 3. Плоди Acroptilon repens L.

Гірчак повзучий визнаний небезпечним для сільського господарства, оскільки він значно знижує врожайність сільськогосподарських культур (на 45-75%), засмічує і знижує якість кормів, погіршує якість пасовищ, отруйний для коней, придає гіркоти коров’ячому молоку. Бур’ян засвоює з ґрунту поживних речовин в 1,8-5,5 разів більше, ніж озима пшениця за врожайності 20 ц/га. Навіть, якщо культурам вдається плодоносити поруч з цим бур’яном, якість отриманої продукції різко погіршується. До прикладу, якщо в зернових культурах трапляється насіння гірчака в кількості 0,01% за вагою, то борошно, вироблене із сировини, вийде низької якості через гіркоту.

Для запобігання подальшому поширенню гірчака повзучого необхідно вживати карантинні заходи. Лише за умови комплексного підходу, можна досягти більш високої ефективності в боротьбі з поширенням цього бур’яну. 

Юлія ТЕБЕНКО –

провідний фахівець відділу фітосанітарного аналізу

 
▲ Вгору