Рак картоплі-хвороба, що вражає рослину в усі фази розвитку

Через нищівний характер захворювання, гриб вважається в усьому світі важливим карантинним шкідливим організмом, який згідно Переліку регульованих шкідливих організмів, затвердженим наказом Міністерством аграрної політики України, відноситься до списку А-2 (карантинні організми, обмежено поширені в Україні).

Викликає рак картоплі збудник – Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival. В Україні рак картоплі вперше виявили в 1935 році на присадибній ділянці Хмельницької області. На сьогодні хвороба окремими вогнищами поширена в 5 областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій. Рак картоплі має велике значення. Вже більше 70 років діє міжнародне і вітчизняне законодавство спрямоване на запобігання його поширення. У разі занесення S. endobioticum на поле, весь урожай буде непридатним для реалізації, і, оскільки, гриб довго зберігається в ґрунті, то багато років на цій ділянці не можна буде вирощувати картоплю та інші рослини на експорт. Картопля (Solanum tuberosum) – є головним господарем раку. Збудник раку, при потраплянні в ґрунт швидко накопичується і через 2-3 роки уражує більшість рослин картоплі на полі. На присадибних ділянках рак найбільш шкодочинний, бо при беззмінному вирощуванні картоплі, особливо сприйнятливих сортів він може спричиняти повну втрату врожаю.

Симптоми ураження. Гриб уражає в основному бульби, а також столони, рідше – стебла і листя, при значному розвитку захворювання – на стеблі, листках і квітках. Коріння картоплі ніколи не уражається. На бадиллі симптоми, зазвичай не помітні, хоча рослини можуть бути ослабленими. Маленькі зелені нарости можуть утворюватися в місцях надземних бруньок, біля основи стебел. Симптоми на підземній частині рослин картоплі відрізняються від надземних. На бульбах, переважно поблизу вічок, утворюються невеликі гладенькі і світлі горбики, які перетворюються потім в характерні бородавчасті нарости. Ці нарости зовні дещо нагадують плоди цвітної капусти. Їхній розмір може бути від дрібної горошини до величини, що перевищує розмір самої бульби. Нарости, які формуються в ґрунті, білого кольору на надземних частинах рослин – зелені. Раннє інфікування молодих бульб, які розвиваються, призводить до того, що вони стають настільки спотвореними і губчастими, що їх важко упізнати. Ракові нарости розвиваються на бульбах в сховищах і погребах.

Біологія. S. endobioticum – це внутрішньоклітинний паразит, гриб, який не утворює міцелію. Джерело інфекції – зимові або літні зооспорангії, за допомогою яких гриб зберігається і поширюється в природі. Навесні, в умовах достатнього зволоження, при температурі вище 8⁰С, зооспорангії проростають зооспорами, які і заражають бульби або столони, проникаючи в них через вічка або механічні пошкодження. Тому так важливо для посадки відібрати цілі бульби картоплі з не порушеною шкіркою. Сприятливими умовами для розвитку гриба є холодне літо з середньою температурою 18⁰C або нижче. Внаслідок життєдіяльності збудника уражені клітини збільшуються в розмірах, гриб, який в них знаходиться, утворює літній зооспорангій, з якого виходять численні зооспори. Ці зооспори заражають навколишні клітини рослини господаря і знову утворюють літні спорангії. За сприятливих погодних умов цей цикл може багаторазово повторюватися, що спричиняє значне ураження рослинних тканин. Заражені і прилеглі до них клітини розбухають, збільшуючись в розмірах в 5 і більше разів. Рослинна тканина сильно розростається, створюючи характерний зовнішній вигляд ракових наростів (іншою назвою – ефект «цвітної капусти»). Цикл розвитку раку картоплі триває 12-14 діб і, за сприятливих умов, відбувається постійно під час всього вегетаційного періоду. До кінця вегетаційного періоду картоплі нарости загнивають, ушкоджуючи здорову частину бульб. З таких наростів в ґрунт потрапляють товстостінні так звані зимові зооспорангії. Зимові зооспорангії, завдяки щільним оболонкам, можуть залишатися життєздатними протягом, принаймні, 30 років; вони розносяться в ґрунті личинками різноманітних комах, водою, їх виявляють на глибині до 50 см. Саме за зимовими зооспорангіями проводять діагностику хвороби до виду фахівці-мікологи у фітосанітарних лабораторіях.

Морфологія. За формою зооспорангії сферичні, товстостінні, увігнуті з одного боку, діаметром близько 50 мкм. Злипаючись з мікрочастками ґрунту, вони утворюють грудочки діаметром 0,1-2,0 мм. Зернистий протопласт покритий багатошаровою оболонкою. Їх добре видно під мікроскопом, при 10-40 кратному збільшенні.

Способи поширення. В першу чергу джерелом появи нового вогнища захворювання можуть стати бульби картоплі, знаряддя обробітку ґрунту, гній і тара.

Основним заходом боротьби з раком картоплі – є виведення стійких сортів. Цей захід успішно здійснюється, оскільки стійкість до раку зустрічається у диких і у культурних видів і є – домінантною ознакою. Нині є багато сортів картоплі, стійких до раку (до найбільш поширених рас паразита).

Фітосанітарні заходи:

- забороняється ввезення насіннєвого матеріалу картоплі із заражених районів країни, де зареєстровано рак картоплі;

- при ввезенні імпортних партій картоплі проводиться інспектування;

- для вчасного виявлення хвороби проводяться обстеження насаджень картоплі з обов’язковим відбором зразків ґрунту.

- у зоні ураження раком картоплі знищуються уражені насадження за допомогою спалювання викопаних рослин та дезінфекцією інвентарю;

- знезараження ґрунту, знищення рослинних решток та бур’янів, дотримання сівозміни, використання тільки сертифікованого садивного матеріалу, чистий пар та глибока оранка.

Якщо на ділянці виявлено хоча б одна хвора бульба, необхідно повідомити про це в Управління фітосанітарної безпеки. Картоплю, хвору на рак, ні в якому разі не можна вживати в їжу. Уражені раком кущі разом з бульбами і бадиллям або спалюють, або скидають в яму глибиною не менше метра і засипають хлорним вапном (як варіант – заливають формаліном або гасом).