Соєва цистоутворююча нематода

Heterodera glycines Ichinohe

Соя – культура, яка зараз дуже популярна в Україні. Її використовують в багатьох регіонах і впроваджують як соєво-кукурудзяні сівозміни, тому зростають ризики ураження сої різними хворобами, які викликані грибами і нематодами.

19 країн, які є основними виробниками сої, дійшли висновку, що соєва нематода є найважливішим патогеном цієї культури. Порогом шкодочинності вважається чисельність соєвої нематоди на рівні понад тисячу яєць і личинок у 250 куб. см ґрунту.

Соєва цистоутворююча нематода має широке коло рослин живителів. Основними живителями є – соя (Glycine max), а також інші представники родини бобових (Fabaceae): люпин білий (Lupinus albus),пенстемон (Penstemon spp.), квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris), горошок волохатий (Vicia villosa), вигна промениста (Vigna radiata). Цукровий буряк та томати уражувались в експериментальних умовах. В цілому, Н. glycines може паразитувати на рослинах 23 родин, переважно бур’янах з родин Capparaceae, Caryophyllaceae, Chenopodiaceae, Brassicaceae, Lamiaceae, Fabaceae, Scrophulariaceae.

Географічне поширення:

Європа: Італія.

Азія: Індія, Індонезія, Іран, Китай, Північна Корея, Південна Корея, Росія (далекий Схід), Японія.

Північна Америка: Канада (штати Квебек, Манітоба, Онтаріо), США.

Центральна Америка і країни Карибського басейну: Пуерто-Рико.

Південна Америка: Аргентина, Бразилія, Еквадор, Колумбія, Парагвай

Морфологія. Виражений статевий деморфізм. Дорослі самки білі в молодості і жовтіють з віком. Після смерті стінки тіла твердіють і перетворюються на темно-коричневу цисту. Стінки цисти мають малюнок у вигляді переривчастих, коротких, зигзагоподібних ліній. Самка виробляє на конусі вульви желатиноподібну масу, яка містить деяку кількість яєць. Тіло самки також заповнене яйцями. Цисти нагадують за формою лимон розміром 560-850 × 350-590 мк з коричневими буллами. Самці червоподібні, мають довжину 1,0-1,5 мм. Самці соєвої нематоди дозрівають швидше, ніж самки; вони необхідні для розмноження. Розвиток проходить при температурі 10-38⁰ С. Період розвитку одного покоління 25-30 днів.

Симптоми ураження. Хворі рослини відстають у рості та розвитку, набувають хлоротичного та жовтого забарвлення. їхнє листя передчасно опадає, цвітіння не буває рясним, кількість утворених насінин менша ніж у здорових рослин, а їх якість – гірша. Коренева система уражених рослин має велику кількість додаткових корінців, внаслідок чого вона набуває бородатого вигляду; водночас кількість бактеріальних бульбочок скорочується. Захворювання, яке викликається соєвою нематодою отримало назву жовтої карликовості «yellow dwarf disease» або «daizu–iwo–byo» соєвих бобів.

Цисти можуть розповсюджуватися з ґрунтом, що тримається на коренеплодах, цибулинах, садивному матеріалі, тарі, сільгоспінвентарі, ногах людей і тварин, а також переноситися дощовими водами та вітром.

Крім того, нематода може переноситись з ураженим ґрунтом транспортними засобами, птахами.

Також доведено, що соєва нематода може впродовж восьми місяців виживати в часточках ґрунту, які є ґрунтовою домішкою насіння сої, тому може розповсюджуватися з насінням.

Фітосанітарні заходи. Заборона імпорту укоріненого рослинного матеріалу та ґрунту із заражених зон країн поширення патогена. У разі виявлення осередків захворювання, їх локалізують та знищують за допомогою внесення ґрунтових нематицидів. В зоні ураження обов’язкове знищення уражених рослин радикальним методом з негайним спалюванням викопаних рослин та дезінфекцією засобів, інвентарю та ґрунту. Найкращий результат забезпечується в разі поєднання цього винищувального прийому з вирощуванням нематодостійких сортів. Водночас слід враховувати можливість появи агресивних патотипів соєвої цистоутворюючої нематоди, за умови постійного культивування резистентних сортів.