Хвороби моркви при зберіганні

У період зберігання овочі можуть уражуватись фізіологічними або паразитарними хворобами. Останні розвиваються в результаті діяльності мікроорганізмів – грибів і бактерій. Серед безлічі захворювань овочів варто виділити найпоширеніші.

Фомоз, або бура гниль (збудник Phoma rostrupii Sacc). Ця хвороба уражує моркву у всіх фазах росту, але особливо шкодочинна в період зберігання коренеплодів. Фомозна гниль провокує великі втрати урожаю моркви і сприяє ураженню сірою и мокрою гнилями. Симптоми хвороби проявляються на стеблах, черешках, суцвіттях і коренеплодах у вигляді сірувато-коричневих плям. На поверхні хворих коренеплодів утворюються сірі злегка вдавлені плями. 

Під час зберігання коренеплодів плями розростаються й поглиблюються. Далі уражені тканини руйнуються, стають трухлявими. В них утворюються порожнини, вистелені слабким білим нальотом.

Біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum). Ураження відбувається в полі, у фазі 4-6 листків, коли коренеплід починає товщати і досягає «фази олівця». При зберіганні інфекція проявляється на плодах у вигляді плям з білим нальотом, які пізніше перетворюються на драглисту масу.

Сіра гниль (збудник Botrytis cinerea (Pers.). Більшe уpaжyютьcя ocлaблeнi коренеплоди. Ha ниx yтвopюєтьcя cipyвaтий пyшoк iз cпopoнoшeнням збyдникa xвopoби. 3 чacoм нa ypaжeниx кopeнeплoдax yтвopюютьcя cклepoцiї гpибa чopнoгo кoльopy, piзнoї фopми i poзмipy. Уpaжeнi кopeнeплoди загнивають. При оптимальних для розвитку інфекції умовах збудник сірої гнилі здатний уражувати навіть ті плоди, на яких немає механічних пошкоджень.

 

Заходи інтегрованого захисту:

Вирощування сортів і гібридів моркви з високою польовою стійкістю до більшості хвороб.

Найкращими попередниками моркви є зернові та зернобобові культури, рання картопля, огірок, цибуля. Повертати моркву на попереднє місце рекомендують не раніше ніж через 5–6 років, що суттєво знижує запас інфекції фітопатогенів у ґрунті.

Морква добре росте на легких, добре аерованих окультурених ґрунтах. Якщо в орному шарі ґрунту є не менше ніж 17% кисню, то коренеплоди моркви формуються з міцними покровами і майже не уражуються збудниками мокрих і сухих гнилей. На більш важких ґрунтах підвищення вмісту кисню можна досягати за рахунок рихлень міжрядь.

Фосфорні та, насамперед, калійні добрива підвищують стійкість коренеплодів проти збудників сухих і мокрих гнилей. Надлишок азотних добрив, навпаки, підвищує їхню сприйнятливість до хвороб. Для зниження ураження коренеплодів видами гнилей кислі ґрунти слід вапнувати.

Для посіву слід використовувати лише каліброване насіння, зібране зі здорових рослин. Якісний посівний матеріал отримують шляхом розділення насіння за фракціями.

Проти зовнішньої та внутрішньої інфекції використовують термічне або хімічне знезараження насіння. Термічне знезараження проводять в сушильній шафі за температури 50-520С протягом 2-х діб. Для хімічного знезараження насіння застосовують протруйники Іншур Профі,тн (1-2 мл/1 кг насіння), Апрон XL 359 ES, тн (1 мл/1 кг насіння), Максим 480 FS, тн (1 мл/1 кг насіння).

Насіння моркви можна знезаражувати також біопрепаратами: Агат 25-К, па. (7-9 г/кг); Фітоцид, р. (250 мл/100 кг насіння).

Вчасне закриття вологи, якісна передпосівна обробка ґрунту, висівання насіння в оптимальні строки гарантують отримання дружних сходів, суттєво підвищують стійкість рослин проти хвороб. Глибоке загортання насіння сприяє ураженню рослин кореневими гнилями і чорною ніжкою.

Лежкість коренеплодів буде тривалішою, якщо вологість ґрунту протягом вегетації рослин була в межах 80%.

Проти білої, сірої, повстяної гнилей ефективним заходом є пересипання коренеплодів напередодні зберігання порошком вапна чи крейди (1,5–2,0 кг/1 ц), особливо якщо не планується їх перешаровувати вологим (40–50%) піском або торфом.

Ретельне очищення, провітрювання, білення, просушування і дезінфекція сховищ. Пісок, який використовували торік, треба видаляти із сховища. Зберігають коренеплоди за постійної (і це дуже важливо) температури 0–1°С і відносної вологості 88–90%. У разі виявлення осередків гнилі хворі коренеплоди видаляють, а місця засипають сумішшю піску з порошком вапна чи крейди.

 

Провідний фахівець відділу фітосанітарних процедур Андрій ЛОБОДА

 

 
▲ Вгору