Кучерявість листків персика

Мало хто не любить поласувати стиглим солодким смачним плодом персика. Завдяки сучасній селекції вирощувати ці прекрасні теплолюбові дерева стало можливо і в північних регіонах України. Проте неприємностей під час вирощування практично не можливо уникнути. Одним із ключових факторів, які створюють перешкоди для отримання гарного урожаю, стає кучерявість листків персика.

Збудником цієї хвороби є – голосумчастий гриб Taphrina deformans Tul. Грибниця розвивається в поверхневих тканинах, голосумчасте спороношення формується під кутикулою. При дозріванні сумкоспор, про що свідчить утворення воскоподібного нальоту на уражених органах, кутикула розривається і сумкоспори розносяться по саду, але повторного зараження в поточному році не відбувається. Потрапляючи в камедь на корі дерев та в бруньки, сумкоспори проростають і формують характерну для цього гриба дріжджоподібну стадію, в якій він зберігається і зимує на рослинах. Навесні, в період розпускання бруньок, уражуються молоді листки і пагони персика. Також цей гриб уражує і нектарини. 

Детальніше...

 

Капустянка на городі 

Незвичайний вид комахи, великий розмір: до 12 см з хвостом і вусами, наганяє на людину страх. В голові виникає безліч запитань: кусається чи ні; отруйна чи ні; отрута може бути подібною до отрути скорпіона? 

Вовчок звичайний, капустянка, медведка, земляний рак, городня креветка – так називають одного із злісних ворогів городини. Комаха з родини Gryllotalpidae ряду Прямокрилі. Латиною має назву Grilotalpa grilotalpa. У деяких країнах з них готують делікатесні страви і подають у ресторанах. Любителі екзотичних тварин розводять комах у тераріумах. Розмножаються вони швидше мадагаскарських тарганів. В Україні поширена скрізь.

Чим небезпечна капустянка для людини, якщо вона не загрожує її життю і здоров’ю? З нею мають справу садівники і городники, власники дачних ділянок. Шкодочинність пов’язана з особливостями живлення, поведінкою і життєвим циклом комахи. Вовчок належить до прямокрилих і найближчі його родичі – коники, цвіркуни і саранча. Живе під землею, риє численні тунелі-нори, глибина, яких сягає 50 см. 

Детальніше...

 

БАКТЕРІАЛЬНИЙ ОПІК ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ - НЕБЕЗПЕЧНА КАРАНТИННА ХВОРОБА САДІВ ТА РОЗСАДНИКІВ

Синоніми: Micrococcus amylovorus, Bacilus amylovorus

Рослини-господарі. Найбільше уражуються глід, айва, кизил, груша, яблуня, пір аканта, горобина, стравезія, ірга, хеномелес, мушмула. Дуже мало відомо про ураження малини і троянди. Деякі види глоду і кизилу є резерваторами інфекції.

Географічне розповсюдження. Європа: Австрія, Румунія, Україна, Чехія, Угорщина, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Словаччина, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Великобританія, Югославія. Азія: Вірменія, Японія, Йорданія, Туреччина, Китай, Ізраїль, Ліван, Корея, Саудівська Аравія, В’єтнам, Індія. Африка: Єгипет. Північна Америка: Бермуди, Канада, Мексика, США. Центральна Америка і Кариби: Гватемала, Гаїті. Південна Америка: Колумбія. Океанія: Нова Зеландія.

Детальніше...

 

МУРАХИ НА ПРИСАДИБНІЙ ДІЛЯНЦІ 

В 70-х роках ХХ ст. існувала стала думка про виключну користь мурах для сільського господарства, в тому числі і на присадибних ділянках. Багато науковців вивчали їх симбіоз з попелицями – серйозними шкідниками садів і городів.

Загальновідомо про корисну діяльність мурах в лісових масивах. Однак, оселяючись в саду чи на городі, деякі види мурах спричиняють шкоду. Вони вигризають приймочки і маточки квіток малини, груші, яблуні; живляться соком ягід, корою молодих пагонів, бруньками різних порід дерев. Дернова мураха, наприклад, обгризає сходи і корінь редиски, капусти, картоплі, буряків, моркви. Деякі види мурах збирають в свої підземні склади насіння.

Проте, основна шкода від мурах на присадибних ділянках полягає у їх невід’ємному живленні паддю садових і городніх попелиць, яка має велику кількість цукрів.  Живучи неподалік від колоній попелиць, мурахи постійно охороняють цих шкідників від природних ворогів: личинок мух-серфід, золотоочок, кокцинелід тощо. Існує думка, що мурахи поїдають попелиць лише при надлишковому розмноженні. Вони часто розносять попелиць на молоді пагони, тим самим допомагаючи розселенню і розмноженню. Вчені встановили, що річна потреба мурах в цукрі покривається повністю за рахунок паді. В присутності своїх сторожів попелиці живляться вдвічі активніше, а плодові дерева втрачають щорічно таку кількість соку, в якому міститься від 50 до 100 кг цукру.

 

Детальніше...

 
Більше статтей...
▲ Вгору