«Не той хліб, що у полі, а той, що в коморі»

Посіяти, доглянути і зібрати урожай – це тільки половина справи. Не менш важливе завдання – збереження в складах, зерносховищах чи елеваторах вже зібраного зерна, адже під час зберігання можна втратити до 100% урожаю.

Чекають зібраного зерна шкідники хлібних запасів: кліщі, комахи, гризуни, птахи.

Щорічно в світі від комірних шкідників втрачається від 10% до 25% зерна, а в деяких країнах до 50%. Це десятки мільйонів тонн зерна. За даними ФАО, світових втрат зерна під час зберігання вистачило б для прожиття 150 млн людей.

Найпоширенішими та найнебезпечнішими шкідниками зерна та зернової продукції в Україні – є комірний і рисовий довгоносики, великий та малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий борошноїд, зернова міль, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки.

Всього комірних шкідників понад 400 видів, 116 із них виявлено в Україні. На щастя, такий набір ніколи не зустрічається в одному місці одночасно. У більшості випадків не більше 4-6 видів.

Зберігання насіння, як відомо, є тривалим технологічним процесом, протягом якого діють різні біотично-абіотичні фактори, насамперед це вологість, температура, доступ кисню, життєдіяльність комірних шкідників, розвиток хвороб.

Під час зберігання збіжжя зернова маса в зерносховищах – це суміш різних живих компонентів: зерно, мікроорганізми, комахи, кліщі, гризуни з властивими їм фізіологічними функціями. Ці компоненти взаємообумовлені і взаємозалежні. забруднене в результаті їхньої життєдіяльності зерно самозігрівається, пліснявіє, руйнується. В такому середовищі виникає потужне джерело первинної інфекції грибів із родів Fusarium, Аspergillus, Penicillium, Alternaria та ін., які продукують значну кількість мікотоксинів. Не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. З такого зерна не буде якісного борошна та доброго хліба.

Режим зберігання насіння в сухому стані – основний принцип підтримання його високої життєздатності в партіях посівного матеріалу всіх зернових культур та якості зерна продовольчого призначення протягом усього періоду його зберігання.

Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса вважається сухим, якщо під час проведення аналізу насіння міс­тить не більше ніж 14% вологи. Оптимальний показник вологості для тривалого зберігання виробничих партій насіння має бути на 1-2% нижчий за критичну вологість, яка залежить від хімічного складу зерна.

Слід пам’ятати, що закладання на зберігання зерна з підвищеною вологістю призводить до розвитку грибної інфекції, яка проникає з поверхні насінини в глибинні шари зернівки, і відбувається накопичення мікотоксинів. Обов’язково потрібно вести контроль якості зерна в момент його приймання в сховище. Під час зберігання зерна необхідно систематично вести контроль за температурою зерна, вживати відповідні запобіжні заходи і контролювати стан зерна на предмет зараження його токсиногенними грибами.

Для застережної сигналізації появи та обмеження чисельності низки шкідників зернових запасів використовують екологічно чисті засоби – феромонні чи клейові пастки. За настання найменшого похолодання ефективним заходом – є охолодження зерна шляхом його провітрювання із відчиненням дверей, вікон, активного вентилювання за допомогою стаціонарних або пересувних агрегатів, а також переміщення зерна транспортерами, пропусканням його через зерноочисні та інші агрегати з продуванням холодним повітрям. У зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників у сховищах є проморожування зерна. У такому разі слід враховувати стійкість шкідників до низьких температур (більшість комах за температури нижче –15⁰С гинуть протягом доби).

Найрадикальнішим знищувальним заходом боротьби із шкідниками зернових запасів продовжує залишатись хімічна дезінсекція зерна: волога, аерозольна, газова (фумігація).

Крім шкідливих комах та кліщів, значного збитку під час зберігання зерна завдають гризуни, які розмножуються і шкодять в складських приміщеннях незалежно від погодних умов. Для боротьби з ними найефективнішим – є застосування отруйних принад, що входять до «Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні».

Боротьба з комірними шкідниками – невід’ємна частина якості зернових запасів. Своєчасні профілактичні заходи, а також ефективні методи знищення шкідників дозволяють зберегти збіжжя, тим самим забезпечити стабільність та безпеку продовольчих ресурсів.

Слід пам’ятати, що якісне збереження врожаю – гарантія безпеки продовольства країни.