Карантинний організм - Південноамериканська томатна міль

Південноамериканська томатна міль (Tuta absoluta Meyr.) входить до переліку небезпечних карантинних шкідників овочевих культур України. Її батьківщина – Південна Америка. Хоча міль не загрожує здоров’ю людини, вона становить серйозну небезпеку для сільськогосподарських рослин родини пасльонових. Нині шкідник поширений на всіх континентах і в деяких країнах вважається найбільш небезпечним шкідником. Уражені плоди втрачають товарний вигляд і погано зберігаються.

Основною рослиною-живителем цієї молі – є томат, однак вона може також пошкоджувати баклажани, картоплю та інші культури родини пасльонових. В рослинах томатів молоді личинки мінують листя, роблять ходи в стеблах, пагонах, квітках, незрілих плодах, а пізніше – і в зрілих. Міни личинок збільшуються в довжину і ширину в процесі розвитку і живлення личинок. У випадку високої чисельності залишаються тільки скелетні жилки від листя і велика кількість екскрементів. Зрілі личинки, які закінчили живлення, утворюють спочатку колони, а потім перетворюються в лялечок. При сильному ураженні листя відмирає, рослини припиняють розвиток, а плоди уражаються грибковими хворобами, що призводить до їх гниття. Урожай може скоротитися на 50-100%.

Галовий кліщ фуксії

Галовий кліщ фуксії – Aculops fuchsiae Keifer – є різновидом кліща родини Eriophyidae. Живиться рослинами фуксії, викликаючи спотворення молодих пагонів і квітів.

Розвиток цього виду детально не описаний, але можна з упевненістю припустити, що дві німфальні стадії передують дорослому. Невідомо, чи має місце дейтерогінія (наявність двох жіночих форм) у життєвому циклі. Кліщі живуть і розмножуються всередині складок тканини, і серед волосків рослин, але не в межах галлів. У міру росту рослин кліщі залишають заселену ділянку і рухаються вгору. Самиця відкладає приблизно 50 яєць за один раз, які відроджуються через 7 днів при +18⁰C, життєвий цикл завершується за 21 день і протягом вегетаційного періоду дає кілька поколінь. Кліщ переносить зимову температуру +5⁰C. У Каліфорнії, дані свідчать, що Aculops fuchsiae любить прохолодну температуру. Aculops fuchsiae – типовий еріофідний кліщ з черв᾿якоподібним або веретеноподібним тілом жовтувато-білого кольору. Імаго малого розміру і має лише дві передні пари ніг. Дорослі самиці мають довжину 200-250 мкм і ширину 55-60 мкм.

Фахівці Державної установи «Сумська обласна фітосанітарна лабораторія» долучились до всеукраїнської акції пропаганди знань серед населення щодо вимог Євросоюзу до переміщення рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів регулювання при міжнародних подорожах.

Проведено зустрічі в туристичних агенціях, в ВУЗах Сумщини, на авто і залізних них вокзалах.

У зв’язку з тим, що почастішали випадки вилучення фруктів, овочів та інших рослинних матеріалів, які ввозяться в ручній поклажі без фітосанітарних сертифікатів до країн Євросоюзу, фахівці інформують громадськість, щодо вимог Євросоюзу до переміщення рослин, рослинних продуктів та інших об'єктів регулювання при міжнародних подорожах відповідно до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2019/2072 від 28.11.2019 про встановлення єдиних умов для імплементації Регламенту (ЄС) 2016/2031 Європейського Парламенту та Ради щодо захисних заходів проти шкідливих організмів рослин та скасування Регламенту Комісії (ЄС) № 690/2008 та внесення змін до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2018/2019.

Радимо утримуватися від несанкціонованого транспортування рослин, насіння, фруктів, овочів та квітів під час міжнародних подорожей.

Картопляна блішка (Epitrix tuberis)

Поширена в Північній та Південній Америці. Головною рослиною живителем є картопля, другорядні: тютюн, томат та інші пасльонові.

Дорослі комахи живляться листками, більш за все пошкоджуються ранні сорти картоплі та насіннєва картопля. Основну шкоду завдають личинки. Живиться паростками, бульбами та коренями картоплі. Вони пошкоджують шкірку і поверхневі шари бульб.

Картопляна блішка – має дві генерації на рік. Зимують дорослі жуки в ґрунті на глибині 20-30 см. Імаго завдовжки 1,5-2 мм, чорне з коричневими ногами і антенами, має видовжено-овальну форму тіла, поверхня надкрил та передньоспинки дрібноскульптурована, стегна задніх ніг потовщені. Жуки мають здатність літати і стрибати. У пошуках кормових рослин вони розлітаються на 1-2 км від місць відродження.

Личинка завдовжки 12 мм, білувата, струнка, циліндрична, голова коричнева.

Імаго живляться листками картоплі утворюючи характерні округлі отвори діаметром 1,0-1,5 мм. Личинки прокладають ходи, проникаючи в бульби на глибину до 1,5 см. Як наслідок утворюються глибокі розтріскування бульб, шкірка стає грубою і пухирчатою, іноді бульби деформуються. М’якоть бульб перетинають довгі ходи личинок, виповнені пробковою тканиною, тому без хімічної обробки врожай картоплі може бути повністю знищеним.

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«СУМСЬКА ОБЛАСНА ФІТОСАНІТАРНА ЛАБОРАТОРІЯ»

СОНЯШНИК КАЛІФОРНІЙСЬКИЙ (HELIANTHUS CALIFORNICUS D.C.)

Соняшник каліфорнійський засмічує посіви всіх сільськогосподарських культур, а також пасовища, сади й виноградники. Географічно походить з південних штатів США та Північної Америки.

Це багаторічний бур’ян, який важко викорінити. При засміченні насінням соняшника каліфорнійського посівів сільськогосподарських культур, їхня врожайність суттєво знижується, а продуктивність пасовищ погіршується.

Соняшник каліфорнійський розмножується насінням і столонами. Бур’ян розвиває потужну кореневу систему. Щорічно спостерігається відростання нових пагонів від материнської рослини. Поступово соняшник утворює зарості, витісняючи всі інші види рослин, може рости на різних типах ґрунтів, але надає перевагу багатим, дренажним. На перелогових ґрунтах рослини бур’яну менш розвинені, ніж на порушеній місцевості.

Морфологія. H. californicus – багаторічна трав’яниста високоросла рослина. Стебло заввишки 1-3 м, розгалужене, голе, дуже гладеньке, часто з пурпуровим відтінком. Листки чергові, ланцетоподібні, загострені, цілокраї або зубчасті, пластинка догори звужена, завдовжки 12-18 см, завширшки 3-5 см. Суцвіття – кошики діаметром 5-7,5 см, розташовані по 1-3 на кінцях гілочок. Язичкові й трубчасті квітки жовтого кольору. Листочки обгортки розширені біля основи, загострені догори, по краю війчасті, дещо перевищують діаметр диска кошика. Плід – сім’янка обернено-яйцеподібної форми, тупоклиноподібна, злегка здавлена з боків. Верхівка сім’янки округла із залишком стовпчика, основа звужена. Поверхня дрібно поздовжньо-борозенчаста. Плодовий рубчик розташований збоку. Забарвлення неоднорідне, строкате, жовтувато-сіре, жовтувато-буре, з великими або дрібними світлими плямами на темному фоні. Довжина 3-4 мм, ширина 1,5 мм, товщина 0,7-1 мм. Коренева система розгалужена, вертикально-горизонтальна. Горизонтальні пагони – столони, на яких утворюються бруньки розмноження.

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«СУМСЬКА ОБЛАСНА ФІТОСАНІТАРНА ЛАБОРАТОРІЯ»

Західний кукурудзяний жук

(Diabrotica virgifera virgifera Le Conte)

Західний кукурудзяний жук  – обмежено поширений в Україні карантинний шкідник.  Жук на сьогодні вважається одним із найбільш небезпечних шкідників кукурудзи в Європі та  США. Зустрічається переважно в західних областях України і щороку ареал його невпинно збільшується. Діабротика є обмеженим поліфагом. Крім кукурудзи, жуки здатні вигризати вміст квітки і паренхіму листків гарбузових (огірки, гарбузи, кабачки, патисони тощо).

На території України цей жук протягом року розвивається в одному поколінні, проходячи стадії яйця, личинки, лялечки й імаго. Зимує шкідник у фазі яйця.

Шкодять дві стадії розвитку шкідника – личинка та імаго. Імаго вигризають пиляки на волотях та нитки на приймочках маточок качанів. Вони пошкоджують зерно в молочній стиглості на верхівках качанів і виїдають паренхіму між жилками листків.