Вертицильозне в’янення сої

Збудник – недосконалий гриб порядку гіфоміцетів, який належить до ґрунтових фітопатогенів, Verticillium dahlia Kleb.

Синоніми: вертицильоз, вертицильозне в’янення, вілт.

Збудник уражує близько 700 видів дводольних культурних і диких рослин. Злакові культури не уражує.

Поширений повсюдно.

У фазі сходів захворювання проявляється у вигляді побуріння підземного стебла і сім’ядоль, уражується точка росту, на якій з’являється рожева притерта плівка. Уражена тканина стебла набуває темного забарвлення, поступово відмирає і у вологу погоду вкривається ніжним білим нальотом. Зовнішні ознаки ураження сходів сої вертицильозним в’яненням дуже схожі на фузаріоз. На дорослих рослинах, починаючи з фази бутонізації, хвороба проявляється у вигляді їх в’янення. Уражені рослини втрачають тургор, листкові пластинки частково жовтіють, некротизуються, рослина поступово в’яне і відмирає. На повздовжньому чи поперечному зрізі стебла ураженої рослини виявляється темно-бурі судини провідної системи рослин. Рослини в основному уражуються через кореневу систему, за наявності механічних пошкоджень, передусім, через кореневі волоски.

На грибниці формуються конідієносці з мутовками, які складаються з 3-4 спрямованих вгору, під гострим кутом, гілок. На мутовках утворюються конідії, об’єднані між собою спочатку в кулі, що швидко руйнуються.  Конідії еліптичні, в основному одноклітинні, за допомогою їх збудник поширюється у навколишньому середовищі. Крім конідій, гриб, у результаті сегментації, ділення і розпаду гіф, утворює оідії, які легко розносяться по судинній системі рослини і викликають системне ураження.  При несприятливих умовах для росту і розвитку гриб формує спочиваючу стадію – тверді, темно-бурі до темно-коричневого кольору мікросклероції, продовгувато-округлої форми.

Зберігається збудник в ґрунті та на рослинних рештках. Мікросклероції починають проростати за температури 7⁰С. Оптимальною температурою для їх проростання, росту і розвитку гриба є температура 24-26⁰С, вологість ґрунту 60–70%. За наявності рослинних залишків у ґрунті і сприятливих умов температури і вологості патоген розвивається як сапрофіт, формуючи численні мікросклероції, однак, коли з ґрунту гриб потрапляє у рослину, він себе починає проявляти як паразит.

Поширюється гриб через знаряддя обробітку ґрунту, з дощовою та талою сніговою водою, ґрунтовим пилом при вітровій ерозії. Більш інтенсивно уражуються рослини при порушенні агротехніки, вирощуванні сої на важких за механічним складом ґрунтах, при низькій температурі ґрунту у період сходів.

Найбільш уразливі рослини сої до ураження вілтом у фазі бутонізації- формування бобів, особливо за умов низької вологості повітря і ґрунту.

Треба вирощувати більш стійкі до цієї хвороби сорти.

Для профілактики проводять глибоку оранку, знищення інфікованих рослин, а також пожнивних решток, посів озимих зернових злаків.