ІПОМЕЯ ЯМЧАСТА (IPOMOEA LACUNOSA L) –

КАРАНТИННИЙ БУР’ЯН

Іпомея ямчаста (Ipomoea lacunosa L.) – є поширеним бур’яном, який активно засмічує сільськогосподарські угіддя, зокрема поля, сади, городи, пустирі та неорні землі з пошкодженим рослинним покривом. Ipomoea lacunosa L. походить з тропічної Америки, проте сьогодні її ареал значно розширився та охоплює різні континенти: Європа (Швейцарія), Азія (Японія), Північна Америка (Канада, Мексика, США), Центральна Америка та країни Карибського басейну (Куба), Південна Америка (Аргентина, Бразилія).

Шкідливість іпомеї ямчастої для сільськогосподарського виробництва зумовлена зниженням врожайності культур і засміченням зібраного врожаю. Іпомея ямчаста – є злісним бур’яном посівів сільськогосподарських культур. Засмічує здебільшого посіву сої, а також бавовнику, тютюну, кукурудзи та інші культури. Іпомея фізично стримує нормальний вертикальний ріст культури.

I. lacunosa – трав’янистий однорічник. Як і всі рослини роду іпомея (Ipomoea), розмножується насінням. Залежно від умов росту одна рослина може продукувати до 7000 коробочок, а загальна продуктивність однієї рослини може досягати 15000 насінин. За відсутності конкуренції іпомея ямчаста продукує в середньому 52 млн. шт. насінин на 1 га. Оптимальна глибина для проростання насіння 1,3-2,5 см, а найкращою температурою для проростання є 20-35°С. Насіння починає проростати за температури 15°С. У ґрунті насіння тривалий час залишається життєздатним.

Соєва цистоутворююча нематода

Heterodera glycines Ichinohe

Соя – культура, яка зараз дуже популярна в Україні. Її використовують в багатьох регіонах і впроваджують як соєво-кукурудзяні сівозміни, тому зростають ризики ураження сої різними хворобами, які викликані грибами і нематодами.

19 країн, які є основними виробниками сої, дійшли висновку, що соєва нематода є найважливішим патогеном цієї культури. Порогом шкодочинності вважається чисельність соєвої нематоди на рівні понад тисячу яєць і личинок у 250 куб. см ґрунту.

Соєва цистоутворююча нематода має широке коло рослин живителів. Основними живителями є – соя (Glycine max), а також інші представники родини бобових (Fabaceae): люпин білий (Lupinus albus),пенстемон (Penstemon spp.), квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris), горошок волохатий (Vicia villosa), вигна промениста (Vigna radiata). Цукровий буряк та томати уражувались в експериментальних умовах. В цілому, Н. glycines може паразитувати на рослинах 23 родин, переважно бур’янах з родин Capparaceae, Caryophyllaceae, Chenopodiaceae, Brassicaceae, Lamiaceae, Fabaceae, Scrophulariaceae.

Рак картоплі-хвороба, що вражає рослину в усі фази розвитку

Через нищівний характер захворювання, гриб вважається в усьому світі важливим карантинним шкідливим організмом, який згідно Переліку регульованих шкідливих організмів, затвердженим наказом Міністерством аграрної політики України, відноситься до списку А-2 (карантинні організми, обмежено поширені в Україні).

Викликає рак картоплі збудник – Synchytrium endobioticum (Schilbersky) Percival. В Україні рак картоплі вперше виявили в 1935 році на присадибній ділянці Хмельницької області. На сьогодні хвороба окремими вогнищами поширена в 5 областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій. Рак картоплі має велике значення. Вже більше 70 років діє міжнародне і вітчизняне законодавство спрямоване на запобігання його поширення. У разі занесення S. endobioticum на поле, весь урожай буде непридатним для реалізації, і, оскільки, гриб довго зберігається в ґрунті, то багато років на цій ділянці не можна буде вирощувати картоплю та інші рослини на експорт.