Бактеріоз винограду (хвороба Пірса)- Xylella fastidiosa Wells et al.

Вирощування винограду в Україні завжди асоціювалось з південними областями – Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, АР Крим. Щорічне потепління дало можливість поціновувачам винограду із північних областей, а саме: Сумської області, вирощувати не лише технічні сорти, але й столові. Вирощений на Поліссі столовий виноград, нічим не поступається південному за смаковими та товарними властивостями. Нажаль, з розширенням кліматичних умов вирощування винограду, розширився і ареал шкідливих організмів цієї культури. Щоб виростити здоровий виноград з товарним виглядом, хоч в промислових цілях, хоч на своїй присадибній ділянці, необхідно пам’ятати, що він пошкоджується багатьма шкідниками, вірусними, бактеріальними та грибними хворобами.

ПАСЛІН КОЛЮЧИЙ (SOLANUM ROSTRATUM DUNAL) –

ЗАГРОЗА ВРОЖАЮ ТА ЕФЕКТИВНІ ЗАХОДИ БОРОТЬБИ

Паслін колючий (Solanum rostratum Dunal) – це шкідлива рослина з родини пасльонових, яка становить значну загрозу сільському господарству. Бур’ян внесено до офіційного переліку карантинних організмів України, які мають обмежене поширення. Паслін колючий походить із Мексики. Наразі ця рослина поширена у Північній Америці, Центральній Європі, Середземномор’ї, Австралії, Південній Африці, Східній Європі, на Кавказі, у Казахстані та на Далекому Сході. В Україні Solanum rostratum Dunal зустрічається на території Херсонської області.

Шкодочинність. Паслін колючий (Solanum rostratum Dunal) є одним із найнебезпечніших карантинних бур’янів, через його здатність до швидкого поширення та витіснення культурних рослин. Він особливо шкодить ярим зерновим та просапним культурам, знижуючи врожайність через конкуренцію за вологу, поживні речовини та світло. Окрім цього, рослина є резервуаром для деяких шкідливих комах та збудників захворювань, що становлять загрозу для сільськогосподарських культур.

Диплодіоз кукурудзи, або гниль суха кукурудзи

Кукурудза – одна з найпродуктивніших злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового й технічного використання. Із загального валового світового виробництва зерна кукурудзи на продовольчі та технічні цілі використовують по 15-20, а на корм худобі – 60-65 відсотків.

Диплодіози кукурудзи – грибкові захворювання (порядок Ascomycetes). Їхні збудники – Stenocarpella macrospora (Earle) Sutton і Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton – належать до видів, яких немає на території України. Уражують кукурудзу, але Stenocarpella maydis (Berkeley) Sutton може розвиватися й на бамбуку.

Втрати від хвороби зафіксовано під час вегетації кукурудзи, збирання врожаю та зберігання зерна. В разі висівання зараженого насіння вони становлять майже 50%. Різке зниження продуктивності (до 80%) було за ураження після початку цвітіння волоті кукурудзи. За пізнього ураження диплодіозом зниження маси качанів сягає 16%.

Економічно важливе значення диплодіоз має в кукурудзяному поясі США. Шкодочинність хвороби варіює за роками, а ще залежить від кліматичних умов. Так, наприклад, у вологому кліматі штату Індіана щорічні втрати зерна від диплодіозу сягають 15-25%.