Осінній захист зернових

Пшениця – є найбільш поширеною культурною рослиною у світі та складає раціон третини мешканців планети. Це одна з найстаріших одомашнених рослин і походить з важливого центру одомашнення як рослин, так і тварин – Родючого Півмісяця (територія Месопотамії або Межиріччя). ЇЇ у світі висівають на площах більше 200 млн га.

Невдовзі стартує посівна кампанія з висіву озимих пшениці та ячменю. Озимі зернові залишаються стратегічними культурами українських аграріїв. В останні роки середня урожайність пшениці в Україні становить близько 40-50 ц/га, тоді як провідні господарства збирають по 70-90 ц/га. Проте, озимі культури є чутливими до ураження бур’янами, хворобами й шкідниками, а також потерпають в останні десятиріччя від змін клімату. Динаміка світових цін на зерно пшениці та зростання попиту сприяє інтенсифікації її виробництва. Тренд у зусиллях отримувати високі врожаї – є загальносвітовим. Серед факторів зниження рентабельності культури на першому місці, безумовно, економічні чинники та, відповідно, «класичні» підходи до формування технологій вирощування культури, за яких необхідність скорочення витрат. Важливою складовою вирощування сучасних високопродуктивних сортів озимої пшениці залишається надійний захист від шкідливих об’єктів протягом вегетації за допомогою засобів захисту рослин.

ГОЛОВНЕ ПРО АКТУАЛЬНЕ

Що таке білокрилка? Це – маленька комаха (близько 2 мм) жовтуватого кольору з білими крилами, які виділяють її на зелених частинах рослин. Однак помітити їх буває не так легко, адже комахи розташовуються на нижній частині листя і при небезпеці перелітають на інше місце. Як правило, ці шкідники живуть колоніями і живляться соком рослин, у результаті рослини слабшають, в’януть і гинуть. Білокрилка – є переносником вірусних захворювань рослин. У процесі свого життя забруднює листя медвяною росою (липка цукриста рідина), через що воно починає блищати і потім покривається сажистим грибом. Це, у свою чергу, призводить до зниження процесів фотосинтезу рослини.

Білокрилка найчастіше з’являється на: овочевих культурах – огірках, помідорах, баклажанах; кімнатних рослинах – фуксії, пеларгонії, бегонії; плодових деревах – вишні, яблуні, персику, сливі; чагарниках – малині, смородині, аґрусі; квіткових культурах – трояндах, ірисах, півонії тощо.

Білокрилка активно поширюється за високої вологості повітря 70-80% та безвітряній спекотній погоді за температури 22-25°С, тому найбільш поширеним місцем їх проживання стають оранжереї та теплиці. Комаха розмножується цілий рік і може давати до 15 поколінь. Доросла самка за 1 місяць свого життя може відкласти 150-300 яєць. Кладка яєць відбувається на нижню частину молодого листа. Довжина яйця може досягати 0,25 мм. Форма – овальна, колір – зелений. Личинки, що вилупилися з яєць, мають пласку форму і напівпрозорий відтінок під колір листа і схожі на лусочку. Вони швидко виростають і стають дорослою особиною вже за 2-3 тижні. Коли температура повітря стає 10°С, білокрилка гине, однак її яйця витримують зимові морози і з настанням теплих температур вилуплюються.

Самшитова вогнівка - що це, і як з нею боротися?

Сьогодні до нас дістався новий для нашої місцевості шкідник – самшитова вогнівка. Це метелик досить великих розмірів, гусениці зелені, із чорною головою. Харчується цей шкідник листям самшиту. У Європу вогнівка потрапила з Китаю і поступово поширилася, загрожуючи самшитовим насадженням. Особливо посилює ситуацію те, що в наших умовах вона не має природних ворогів.

Комаха відкладає яйця на нижній стороні листя самшиту. Діаметр яйця становить близько 1 мм. Личинки, що вийшли з них, через 3-4 тижні переходять у стадію лялечок. Довжина лялечки – 2,5-3 см. Через 10-15 днів спостерігається вихід метеликів. В умовах України шкідник може дати 2-3 покоління. При особливо сприятливих кліматичних умовах, ідентичним умовам природного довкілля, можлива і 4-та генерація. Зимує вогнівка у стадії лялечки у вигляді кокона, закріпленого в густому павутинні між листям самшиту.

Наявність самшитової вогнівки можна визначити за такими ознаками:

• листя та пагони покриті тонким павутинням, шкірками личинок, екскрементами гусениць та чорними головними оболонками;
• на гілках і листі живе велика кількість темно-зелених і жовтувато-зелених гусениць, покритих тонкими волосками;
• земля покрита відходами життєдіяльності комахи: шаром «огризків» зелені, фекалій, які видають неприємний специфічний запах.